5.3 C
Киев
04.10.2021
Image default
Політика

Зеленський і Слуга народу в Трускавці — що обговорювали представники влади

Володимир Зеленський Фото: president.gov.ua

У Трускавці завершився «нестандартний» з’їзд парламентської фракції «Слуга народу» за участю президента Володимира Зеленського, членів уряду і керівників силового блоку. Як і припускав «Апостроф», основними темами на з’їзді стали відставка спікера Дмитра Разумкова і зміцнення партійної дисципліни. З точки зору Офісу президента, «слуги» надто розгулялися. Банкова почала підготовку до майбутніх виборів парламенту і глави держави, хоча президент Володимир Зеленський на з’їзді не підтвердив своє висування на другий термін. У чому політичний сенс і наслідки трускавецького з’їзду, а також про економічні плани влади, читайте в матеріалі «Апострофа».

Внутрішні розборки

Через два роки після першої зустрічі тоді ще «неоперених» представників Зе-команди в Трускавці, президент знову зібрав депутатів в цьому ж місці. І якщо тоді мета полягала в тому, щоб провести «тимбилдинг» і лікнеп серед колишніх весільних фотографів та інших випадкових людей, що опинилися в партії президента, то зараз ситуація змінилася: цього разу «слуг» схиляли до абсолютного послуху.

З’їзд фракції СН, незважаючи на специфічний формат і супутню шоу-програму, може стати подією, що визначає дії влади на найближчі тижні і місяці. Зустріч керівництва країни з депутатами пройшла в умовах першого гучного конфлікту всередині «зеленої» команди. Спікер Дмитро Разумков, якого в Трускавець не запросили, відмовився виконувати законодавчі «хотілки» Банкової.

Президент Зеленський, виступаючи за підсумком з’їзду, засудив дії свого колишнього соратника, зазначивши, що «Слуга народу» дала Дмитру Разумкова політичне життя, але спікер перестав бути членом фракції і почав вести свою політичну гру.

Варто відзначити, що в команді президента спочатку вкрай ревниво ставилися до Разумкова, і неформально говорили про те, що його потрібно прибрати вже буквально через пару місяців після того, як той став спікером Верховної Ради.

Зараз «слуги» вийшли на фінішну пряму в питанні зі зміщенням голови ВР. Безальтернативним наступником Разумкова є його перший зам Руслан Стефанчук. Хто займе його місце — до кінця незрозуміло. Разом з тим Володимир Зеленський не підтвердив чутки про можливе висунення голови політсили Олександра Корнієнка в віце-спікери Верховної Ради.

«Мені треба думати. Мати час, заспокоїтися і думати, як переграти у великій грі проти інших, досить міцних держав», — зазначив Володимир Зеленський, відповідаючи на питання про мікроменеджмент і кадрові перестановки.

Політичні експерти ще до початку з’їзду відзначали, що Банкова збирає депутатів, чиновників і силовиків в Трускавець саме заради зміцнення політичної дисципліни.

«Президент сприймає внутрішньопартійну «фронду» як особисту образу, що досить помітно по його брифінгу. Він їх (нардепів від СН — «Апостроф») вивів в українську політику. Багато з нинішніх «слуг» без Володимира Зеленського не стали б і депутатами сільради, не кажучи про Верховну Раду. Президент, як він сам зізнався, витрачає багато часу на особисті бесіди з нардепами і міністрами, але все одно не виходить вирішити низку важливих проблем. Тому довелося збирати їх усіх гамузом, щоб справа хоч якось рухалося вперед» , — пояснив у розмові з «Апострофом» політтехнолог Олексій Голобуцький.

Відставка спікера Разумкова стала єдиним кадровим питанням в Трускавці. Рішення щодо кадрових ротацій в Кабміні перенесли на наступний тиждень, хоча раніше глава фракції СН Давид Арахамія запевняв, що за підсумком з’їзду в Трускавці будуть представлені претенденти на міністерські посади.

Зеленський і Слуга народу в Трускавці - що обговорювали представники влади

Дмитро РазумковФото: Апостроф / Олександр Гончаров

Другий термін і ефективність «слуг»

Друге важливе питання з’їзду — майбутні вибори парламенту і президента, до яких Банкова вже активно готується. Судячи з результатів з’їзду, «зелена команда» поки ще не вирішила, яким саме чином вони заходитиме в наступний політичний цикл.

Володимир Зеленський, незважаючи на натяки про намір балотуватися, сказав журналістам, що поки остаточне рішення не прийнято. Більш того, він запевнив, що не планує ініціювати зміни до Конституції, щоб змінити владні повноваження.

«Президентську республіку я не збираюся робити», — сказав глава держави.

Щоправда, влітку в парламентському середовищі вперто гуляли чутки, що Банкова має намір провести велику реформу, перейти до парламентської форми правління з Володимиром Зеленським на посаді «вічного прем’єра».

Перебуваючи в Трускавці, глава держави фактично відкинув такий сценарій, сказавши, що СН не має наміру концентрувати ще більше влади. За його словами, концепція «свій президент, своя фракція і свій спікер» не зміниться. «Але і меншої влади не може бути, нам її дав народ», — сказав Володимир Зеленський.

З огляду на постійні скандали, які стрясають СН і спірну активність президентської партії в парламенті, виникло закономірне питання, наскільки ефективною виявилася монобільшість. Адже в 2019 році виникла унікальна для України ситуація, коли президент де-факто отримав повний контроль над парламентом і урядом. Здавалося, чого не вистачає для проведення системних реформ?

Виявилося, що не вистачає. Причому настільки, що роботу монобільшості Володимир Зеленський оцінив на 3+ по 5-бальній системі.

«Бракує досвіду. Я бачу велику кількість людей, які дуже сильно підтягнулися. Є потужні люди, яких, вибачте, що я так кажу, ніколи не було в Україні, не було багато таких людей. З точки зору цифровізації, інфраструктури, енергетики в таких боях і конкуренції, які у нас є на міжнародній арені», — сказав Володимир Зеленський.

Свої зусилля президент оцінив в 7-8 за 12-бальною шкалою. «Я думаю, що не маю права ставити собі високу оцінку. 7-8, так кажуть? По 12-бальній. Я десь в середині», — уточнив глава держави.

Подібна установка і роздача оцінок означає лише одне — «виховні заходи» у фракції СН продовжаться. Питання лише в тому, чи будуть вони ефективними. Жодні з’їзди, збори і дискотеки не можуть змінити внутрішню природу «Слуги народу» — клаптикової партії, в якій зібралися люди з діаметрально протилежними поглядами, професійним і життєвим досвідом.

«У Офісу президента немає ніякої партії. Є співтовариство людей, яких зобов’язали натискати на кнопки для голосування. «Трійку» їм поставили тому що вони, незважаючи на сили і засоби в них вкладені, погано справляються зі своєю основною функцією. Адже в перший день засідання Ради нинішнього скликання «слуги» поставили завдання в турбо-режимі проголосувати 69 законопроектів. Не вийшло. у тому числі, тому що спікер Разумков не захотів порушувати регламент і не став вносити деякі проекти», — зазначив у розмові з «Апострофом» політичний аналітик Олександр Кочетков.

Зеленський і Слуга народу в Трускавці - що обговорювали представники влади

«Слуги народу» в ТрускавціФото: president.gov.ua

Олігархи «злякалися»?

Офісу президента необхідний слухняний парламент, адже планів (в тому числі, суто піарних) — хоч відбавляй. У Трускавці депутати презентували План реформ на 2021-2023 роки в області деолігархізації і захисту конкуренції, ринку капіталу, модернізації податкової та бюджетної систем, пенсійної реформи.

По кожній позиції занадто багато питань. Ринок капіталу, незважаючи на те, що профільний закон вступив в силу ще влітку, де-факто відсутній. Модернізація податкового законодавства поки звелася до спірних рішень на зразок тиску на фізосіб-підприємців або введення податкового режиму для IT-компаній, який розкритикували навіть в експертному управлінні Верховної Ради.

Окрема історія — деолігархізація, яку так розхвалює президент.

«Важливо, що у нас з’явився РНБО. Цей орган запрацював потужно. Різні фінансові групи, олігархи, державні зрадники бояться, щодня кожен відчуває тиск. І люди оцінили це, суспільство повірило. Якщо ти зрадник, ми будемо знати, де твоє місце», — сказав Володимир Зеленський.

За кадром залишається питання, який періодично озвучують юристи і політичні спостерігачі — чому Радбез підміняє собою судову владу і наскільки політика санкцій проти громадян України відповідає Конституції?

Крім цього є підстави вважати, що рішення РНБО не лякають верхівку фінансово-промислових груп, так як Банкова поки тільки на словах «воює» з олігархами.

«Олігархи скоріше роздратовані, ніж перелякані. Їм пропонують поділитися впливом і потоками. Системної політики щодо зменшення ролі олігархів не проглядається. Ми не бачимо перезапуску Антимонопольного комітету і справедливих судових рішень проти олігархічних компаній. Більш того, в судах олігархи виграють всі справи проти АМКУ. Банкова не хоче йти на реприватизацію, розуміючи ризики. Боротьби з олігархами немає, але є спроби зробити їх більш договороздатними», — сказав в коментарі «Апострофу» глава Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.

У Зеленського є план

Але повернемося до плану реформ. Вірніше, мова йде не про якийсь конкретний план, а, як повідомляє прес-служба партії «Слуга Народу», про напрацювання такого плану. Напрацьовували, мабуть, прямо на колінах — в перервах між випивкою і сауною.

Другим, мабуть, за значимістю напрямком реформ (перший напрямок стосується військової безпеки і міжнародних відносин — і його на з’їзді майже не торкалися) вказана енергетична безпека і «зелена» трансформація.

Енергобезпека сьогодні актуальна як ніколи, особливо на тлі стрімкого зростання цін на газ в Європі і припинення газового транзиту (і разом з ним віртуального реверсу) в Угорщину в зв’язку з вступом в силу нового контракту на поставки російського палива в цю країну в обхід України.

«Слуги народу» можуть сміливо стверджувати, що «дірки» в енергетичній безпеці країни їм дісталися від «папередніков». Але проблема в тому, що самі вони вже досить довго перебувають при владі, і за цей час зовсім нічого не зробили для того, щоб енергобезпека вітчизни зміцнилася.

Втім, це ліричний відступ — розберемося в тому, що ж, все-таки, пропонують зробити «Слуги» на даному напрямку.

Зеленський і Слуга народу в Трускавці - що обговорювали представники влади

Фото: pixabay.com

Енергоінтеграція

Одна з цілей реформи в енергосекторі — інтеграція української та європейської енергетичних систем.

По секрету скажемо, що ця мета з’явилася далеко не вчора: робота по її досягненню ведеться вже досить давно, є «дорожня карта», в якій прописані всі етапи на шляху до цієї мети. Так, наприклад, синхронізація з енергосистемою Євросоюзу ENTSO-E намічена на 2023 рік, при цьому в 2022 році українська енергосистема повинна буде показати здатність працювати в автономному режимі (зараз вона об’єднана з енергосистемами Росії, Білорусі та Молдови).

А ось з цим якраз проблеми, незважаючи на те, що чиновники бадьоро рапортують про повну готовність до автономності системи. З огляду на ризики енергетичної кризи вже майбутньою зимою через космічно високі ціни на газ, не виключено, що наша країна буде знову змушена купувати електроенергію в Росії і Білорусі. І, якщо цей процес затягнеться, то про синхронізацію з 2023 році можна забути.

Більш того, «Апостроф» раніше писав про серйозні ризики для запуску синхронної роботи української і європейської енергосистем в призначені терміни.

«Технічний відгук, отриманий в серпні, говорить про те, що українська система не готова до об’єднання через нестачу гнучкості і відсутності потужностей з швидким стартом», — розповіла виданню член колегії Держатомрегулювання Ольга Кошарна.

Україні катастрофічно не вистачає балансуючих та акумулюючих енергопотужностей, погоджується керівник спеціальних проектів науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев.

Справа в тому, маневрені потужності, які здатні швидко забезпечити пікові потреби в електроенергії, мають теплоелектростанції (ТЕС) і гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС). Але ТЕС, в основному працюють на вугіллі, і через неекологічність поступово будуть виводитися з експлуатації, а розраховувати тільки на ГАЕС небезпечно.

З огляду на те, що об’єкти «зеленої» енергетики не оснащені ні маневровими, ні акумулюючими потужностями, а їх частка в енергосекторі країни завдяки високим «зеленими» тарифами згодом буде зростати, ризики для синхронізації з енергосистемою ЄС тільки збільшаться.

«Через кілька років у нас взагалі не буде ніяких перспектив на синхронізацію», — сказав Геннадій Рябцев.

Як відмовитися від імпорту газу і нафти?

«Слуги народу» також пропонують знизити залежність України від імпортних енергоресурсів. Що ж, мета гідна, але, знову-таки, що заважало її досягненню раніше? Україна змушена імпортувати газ, нафту, нафтопродукти, ядерне паливо і навіть вугілля (через те, що багато шахт опинилися на окупованій території Донбасу). Безумовно, існують різні програми енергоефективності, що дозволяють скоротити споживання, а, отже, й імпорт енергоресурсів, але також цілком очевидно, що імпорт обернено пропорційний власному виробництву.

Наша країна залежить від імпорту ядерного палива на 100%, і тут через специфіку цього ринку в осяжному майбутньому навряд чи можливі зміни. При цьому останнім часом на українських АЕС все більше скорочується частка російського палива і збільшується частка американського (зараз пропорція становить приблизно 50 на 50).

Зеленський і Слуга народу в Трускавці - що обговорювали представники влади

Фото: Getty images

Також «Слуги» хочуть збільшення видобутку газу і нафти на 20%. Що стосується нафти, то зараз можна говорити про дуже невеликі обсяги видобутку, і, навіть якщо їх вдасться наростити, без імпорту найближчим часом ми навряд чи обійдемося, так як наявні родовища сильно виснажені, а розробка нових вимагає величезних інвестицій, при цьому успіх зовсім не гарантований.

З газом ситуація принципово інша. Кілька років тому була розроблена і прийнята урядова програма збільшення газовидобутку до 2020 року до 27 мільярдів кубометрів. Програма з тріском провалилася, що підтверджується нинішніми показниками видобутку, які вже не дотягують до 20 мільярдів кубів, що навіть менше, ніж раніше.

Ясна річ, що газовидобуток потрібно нарощувати, але для цього теж потрібні інвестиції. Закиди на адресу керівництва НАК «Нафтогаз України» і її «дочки» Укргазвидобування «справедливі, але не можна не визнати і той факт, що з державного холдингу висмоктують мільярди у вигляді дивідендів і податків, в результаті чого на розвиток виробництва просто нічого не залишається.

Ще одна хвора для України тема — автомобільне паливо. Внутрішнє виробництво бензину покриває менше половини потреб ринку країни. При цьому з дизельним паливом і автомобільним зрідженим газом ситуація ще сумніша — на імпорт тут припадає 85% і 80% всього ресурсу відповідно.

До того ж про яку енергобезпеку можна говорити, якщо основні постачальники в Україні нафтопродуктів — це Росія і Білорусь.

«Слуги» говорять про необхідність збільшити власну переробку. Потрібно — хто б сперечався. Але тут теж є вузькі місця. Формально в Україні шість нафтопереробних заводів (НПЗ), але реально працює тільки один — Кременчуцький (Полтавська область). Цей НПЗ належить компанії «Укртатнафта», яка знаходиться під контролем олігарха Ігоря Коломойського.

В «Укртатнафті» заявляють, що можуть удвічі збільшити обсяги виробництва, але для цього потрібно провести модернізацію підприємства. А на це потрібні гроші, а їх витрачати ніхто не любить, особливо українські олігархи. Точніше, вони готові витрачати, якщо держава компенсує їм витрати.

У Харківській області працює Шебелинський газопереробний завод (ГПЗ), який належить компанії «Укргазвидобування», проте обсяги його виробництва в рази менше, ніж на Кременчуцькому НПЗ. Хоча експерти впевнені, що і він має потенціал для збільшення виробництва.

Перспективи перезапуску одного або декількох з п’яти закритих НПЗ вельми туманні через їх застарілі виробничі потужності. Мабуть тому на початку літа в Офісі президента заговорили про можливість будівництва нового нафтопереробного заводу. Однак перспектив у такого заводу не більше, ніж у нині існуючих, але непрацюючих.

І, нарешті, ініціатива «Слуг народу» збільшити на 10% частку атомної генерації. Уже сьогодні АЕС виробляють понад половини всієї електроенергії в країні. Таким чином, мова йде про частку в генерації, що перевищує 60%. Атомна енергія, незважаючи на радіаційні ризики, вважається достатньою «чистою» і при цьому порівняно недорогою. Але АЕС не здатні забезпечувати маневреність, а це, як було сказано вище, представляє певну проблему для всього енергосектору.

Під час недавнього візиту в США української делегації на чолі з президентом Володимиром Зеленським був підписаний меморандум з американською компанією Westinghouse про будівництво в Україні п’яти нових атомних енергоблоків. Весь проект оцінюється приблизно в 30 мільярдів доларів, але от біда — де взяти ці гроші, історія замовчує.

Єдине, чого «Слуги» можуть домогтися, виходячи з їх плану, так це розвиток «зеленої» енергетики. Причому, абсолютно не докладаючи для цього жодних зусиль. Адже, поки в Україні буде діяти найвищий в Європі «зелений тариф», від бажаючих займатися «зеленою» генерацією відбою не буде. Що, наприклад, підтверджує приклад найбагатшого українця Ріната Ахметова, який уже зробив на неї солідну ставку.

Таким чином, якщо проаналізувати «напрацювання» трускавецьких затворників в сфері енергетики, то стає ясно, що нічого принципового нового вони не запропонували, а насмикали їх з уже існуючих планів і програм, багато з яких, за фактом, не реалізовуються.

Але, навіть якщо погодитися з тим, що деякі з пунктів плану все ж придатні для впровадження, хто буде цим займатися? Міністр енергетики Герман Галущенко, який, як стверджують джерела «Апострофа», в енергетиці людина тимчасова і, м’яко кажучи, не дуже компетентна. Глава «Нафтогазу» Юрій Вітренко, який, як відомо, не перший рік в компанії і чомусь досі нічого не зробив, щоб внутрішній газовидобуток збільшився або, хоча б, не впав?

На ці питання на Банковій на даний момент немає відповіді. Втім, експерти сходяться на думці, що озвучування плану малореалістичних реформ не була головною метою з’їзду. Головне завдання полягало в тому, щоб «напхати» фракції і видавити з неї голоси на звільнення Разумкова. І, судячи з усього, у Зеленського цього досягли…

Джерело

Залишити коментар