6 C
Киев
31.10.2021
Image default
Політика

Укроборонпром та Мінстратегпром — коли в Україні пройде реформа оборонки

Фото:

Закон про реформування сфери Оборонно-промислового комплексу України (ОПК) дав початок процесу перетворення вітчизняної «воєнки». Але сьогодні ще залишається багато запитань з приводу того, як цей процес має відбуватися, хто його має реалізовувати, у який спосіб і час. Про те, чим завершиться перетягування ковдри між «Укроборонпромом» та Мінстратегпромом «Апострофу» розповів старший аналітик Українського центру аналітики і безпеки Олексій Кіряцев.

Заяви керівників Мінстратегпрому та ДК «Укроборонпром» зафіксували різні підходи до механізму реалізації закону у частині створення нової структури – т.зв. державної холдингової компанії «Оборонні системи України», яка керуватиме корпоратизованим ОПК.

Так, очільник Мінстратегпрому Олег Уруський у серпні-вересні цього року став активніше піднімати тему реформування сфери ОПК саме його міністерством та усунення від створення нової керуючої кампанії представників нинішнього ДК «Укроборонпрому».

Натомість генеральний директор ДК «Укроборонпром» Юрій Гусєв, який очоливши у грудні минулого року зазначений концерн, заявляв про зміни і ліквідацію концерну до кінця 2021 року, сьогодні дотримується позиції, що керуючою компанією над виробничими холдингами має стати саме його реформований «Укроборонпром».

У підсумку кожна сторона намагається на випередження ініціювати створення вигідного для себе механізму через внесення змін до законів та нормативних актів Кабміну.

Однак чи дасть цей змагальний процес якийсь позитивний ефект для розвитку українського ОПК і чи зможе в короткочасній перспективі забезпечити якісний і фінансово виправданий результат невідомо.

Певним чином на зазначений процес впливає активне обговорення у нашому політикумі інформації про очікувані найближчим часом кадрові зміни в уряді. Перш за все, цікавими для розуміння перспектив розв’язання піднятої проблеми є посади керівників Мінстратегпрому та Міністерства оборони. І щодо обох цих посад є підстави очікувати на зміни.

Уруському все частіше закидають і, відверто кажучи справедливо, відсутність ініціативи. Це пов’язано з тим, що Мінстратегпром мав би у першу чергу розробити стратегію функціонування ОПК в цілому із визначенням основних напрямків і завдань, чого зроблено не було. Тому питання його ймовірної відставки більш ніж правдоподібне.

Водночас тема подальшого перебування на посаді нинішнього міністра оборони теж давно та активно обговорюється. Причому меседжі, що озвучуються у тому числі і представниками влади, є подекуди взаємовиключними. Тут і поширення на початку жовтня в ЗМІ позиції Офісу президента про відсутність підстав говорити про відставку міністра оборони, і заява Ірини Верещук про готовність очолити відомство, і нещодавні слова Давида Архамії про бажання президента прийняти нарешті кадрове рішення з цього питання та поширена кілька днів тому в багатьох впливових ЗМІ інформація, що президентом вже погоджено кандидата на посаду міністра оборони – Олексія Резнікова.

Поряд з тим, наближені до уряду інсайдери продовжують стверджувати, що ймовірним претендентом на обидві вищевказані посади є гендиректор «Укроборонпрому» Юрій Гусєв. У зв’язку з цим Гусєв все активніше намагається популяризувати свою персону в медіа просторі у тому числі шляхом наголосу на успіхах очолюваного ним концерну. Як приклад, проведення ним 13 жовтня в інформагентстві «Інтерфакс-Україна», прес-конференції присвяченої результатам роботи «Укроборонпрому» за 9 місяців поточного року (фактично час його керування ним).

Активність Гусєва у спробах швидше змінити владний кабінет вирішивши питання свого призначення пов’язують не тільки з його особистими амбіціями, але й з тим, що йому добре відома хиткість реального стану речей на підприємствах концерну і очікуване просідання фінансових показників в останньому кварталі. І через три місяці (підсумовуючи результати за рік) проголошені здобутки можуть виглядати вже не так переконливо.

Тому слід зазначити, що зволікання з розв’язанням розбіжностей між структурами, які відповідають за вітчизняний ОПК, негативно впливає на ефективність процесу його реформування. І взагалі залишається незрозумілим чи врятує реформа у проголошений законом формі? Чи підвищать запропоновані зміни ефективність і конкурентоздатність державного сектору української оборонки на міжнародному ринку в умовах демонополізації цієї сфери в Україні? Чи буде реформований Концерн ефективним керівником оборонних холдингів, якщо до цього часу він не справлявся з цим завданням?

Запитань виникає багато. Але безперечним є одне – без прийняття державою в особі РНБОУ комплексної стратегії, державного сприяння і підтримки сфери ОПК та постановки єдиних за метою завдань перед розробниками, виробниками, замовниками і спецекспортерами (зокрема ДСЕК, ГУР МО, СВР і СБУ) щодо забезпечення просування української продукції на міжнародних ринках та розширення ринків збуту, на позитивний результат реформи розраховувати складно.

Джерело

Залишити коментар