1.5 C
Киев
15.11.2021
Image default
Політика

Україна та НАТО – у Києва з’явився новий шанс

Фото: УНІАН

Коріння штучної міграційної кризи на польському кордоні через Білорусь веде до Кремля. Чому міграційна криза біля польського кордону – лише ширма для кремлівських маневрів, яку роль у цій історії може відіграти Україна та чи варто нам розраховувати на допомогу НАТО, читайте у матеріалі «Апострофа».

Технології розгойдування

Ситуація на кордоні Білорусі та Польщі продовжує розпалюватися. Натовпи мігрантів продовжують наполегливо – щоправда, поки що без особливих результатів – прориватися до Євросоюзу. Однак, на думку експертів, за злісним, але не особливо небезпечним тролінгом Лукашенка, ховається набагато серйозніша загроза, сліди якої ведуть прямо до Кремля.

Як розповів «Апострофу» співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайло Пашков, Кремль регулярно перевіряє на міцність оборону НАТО, проводячи «моніторинг» зворотної реакції з боку країн Альянсу. Переважно йдеться про своєрідне силове тестування оборони НАТО – Москва відстежує реакцію на порушення повітряних та морських кордонів, обльоти кораблів тощо. До цієї концепції, за словами експерта, можна віднести і нову міграційну кризу.

«В останні роки спостерігається нова тенденція, коли внаслідок певних дій відбуваються потрясіння, які викликають міграційні хвилі, що рухаються у певному напрямку. Так було у 2015 році в Європі. Зараз ситуація дуже схожа – я думаю, що є Союзна держава, є координація дій, у тому числі і спецслужб, і керівництва, тому для росіян це не було не новинкою, ні якимось сюрпризом. Найімовірніше, це узгоджена акція. Сказати хто автор зараз складно, але цілком очевидно, що нинішнє міграційне тестування країн ЄС та НАТО – це результат цілеспрямованих дій Білорусі за допомогою російської сторони”, – вважає експерт.

Водночас, як зазначив експерт-міжнародник Олексій Кафтан, Кремль має чітку тактику, за якою він діє.

«Це тактика «салями» в чистому вигляді, чудово описана ще в британському комедійному серіалі Yes, Prime Minister. Росія створює загрозу до порогового рівня, тобто рівня, на якому ще недоцільне застосування сили або невеликі шанси скочування у військовий конфлікт — і бере з цих ситуацій максимум можливого. Потім відбувається наступний крок, з таким же допороговим значенням, і це до речі, крім очевидної напруги в лавах ЄС, призводить ще й до інших далекосяжних наслідків, оскільки такі кризи сильно позначаються і на єдності ЄС», — пояснив «Апострофу» експерт-міжнародник.

У Кремлі використовують різні технології для розгойдування. І це не лише мігранти. Наприклад, російська армія нарощує свою присутність на кордоні з Україною, в тому числі і на території Білорусі, звідки російські військові та техніка чомусь забули піти після спільних російсько-білоруських військових навчань «Захід 2021».

Паралельно «Газпром» продовжує «ігри на підвищення» в Європі, зменшуючи прокачування газу через українську ГТС і готуючись до сертифікації щодо введення в експлуатацію «Північного потоку-2». І все це — на тлі спроб «Газпрому» за рахунок високих спотових цін на газ підсадити Європу на газову голку довгострокових контрактів.

На Заході прямо говорять про те, що за допомогою таких кроків Росія звужує кільце навколо України. Зокрема, глава Держдепу США Ентоні Блінкен у своєму Twitter заявив, що Лукашенко штучно створеною міграційною кризою на польсько-білоруському кордоні намагається відвернути увагу від стягування російських військ до кордону України.

Україна та НАТО – у Києва з'явився новий шанс

Мігранти на польсько-білоруському кордоні Фото: Getty images

«Нас дуже турбують певні незвичайні пересування сил, які ми спостерігаємо на кордоні з Україною», – заявив держсекретар США Ентоні Блінкен у п’ятницю, відповідаючи на запитання преси щодо повідомлень про накопичення Росією військ поблизу кордону з Україною.

«Ми не знаємо, які наміри Росії», – додав він, але нагадав, що «відомі випадки, коли Росія накопичує сили на кордонах з Україною, заявляє про якусь провокацію з боку України і потім проводить вторгнення».

Чи зміцнить український рубіж співробітництво з НАТО

У контексті нарощування тиску Росії на Україну та Європу, колишній заступник генерального секретаря НАТО, помічник міністра оборони та посол у НАТО, Росії та Південній Кореї Олександр Вершбоу заявив, що НАТО може зробити альтернативний варіант для України.

У своїй статті, опублікованій у виданні The National Interest, пан Вершбоу зазначає, що НАТО слід створити Українську ініціативу стримування (UDI), включивши її до нової стратегічної концепції НАТО, яка має бути прийнята наступного року. За словами екс-заступника генсека Альянсу, дана форма партнерства з Україною може стати продовженням програми НАТО з розширення можливостей партнерів (EOP), і за такого підходу союзники зроблять своєю стратегічною метою зробити все можливе (за винятком надання гарантій за статтею 5 – збройний напад на одного з членів розглядатиметься як напад на них загалом, — «Апостроф»), щоб допомогти Україні захистити себе та протистояти російській дестабілізації.

«Ініціатива могла б включати не лише військову техніку та навчання, а й заходи щодо підвищення стійкості України до кібератаків, дезінформації, економічної війни та політичної диверсії, визнаючи, що Україна була метою номер один для Росії та лабораторією для відпрацювання методів гібридної війни. Натомість щоб дотримуватися стандартної формули, згідно з якою партнерство НАТО визначається попитом і фінансується в основному за рахунок добровільних національних внесків, в рамках ПДІ НАТО активно допомагатиме Україні, зробивши офіційним обов’язком НАТО, підкріпленим спільним фінансуванням, допомогу у підготовці українських збройних сил та сприяння придбанню ними сучасного оборонної зброї, яка підвищить ціну для Росії за будь-якої нової агресії — такого як протитанкові засоби, протиартилерійські системи, протиповітряна і протиракетна оборона, протикорабельні ракети та бойові безпілотники, що принесе Україні набагато більше користі, ніж ПДЧ, який є значною мірою символічним, враховуючи безліч інших інструментів, які вже мають Україну для поглиблення партнерства з НАТО, включаючи Комісію НАТО-Україна», — пише у своїй статті для The National Interest Олександр Вершбоу.

Україна та НАТО – у Києва з'явився новий шанс

Засідання комісії Україна-НАТО, 2017 рік Фото: УНІАН

За словами експерта-міжнародника Олексія Кафтана, подібне «членство без членства» в НАТО цілком узгоджується з курсом на офіційний вступ України до Альянсу.

«Ми цілком можемо здійснювати рух по обох напрямках. Якщо рухатися в цьому напрямку, то починати треба з того, що незважаючи на підтримку з боку США наших прагнень до Альянсу, треба розуміти, що це займе, м’яко кажучи, деякий час, враховуючи протидію з сторони Берліна та Парижа, нам потрібно те, про що заявляв у своєму виступі пан Резніков (міністр оборони Олексій Резніков, — «Апостроф») – нам необхідно продовжувати працювати над функціональною сумісністю наших збройних сил зі збройними силами НАТО, тобто це дотягування до стандартів Альянсу, зокрема у сфері закупівель для Міністерства оборони», – вважає експерт-міжнародник.

Однак головна проблема запропонованої Вершбоу ідеї про Українську ініціативу стримування, на думку експерта Міжнародного центру перспективних досліджень Миколи Капітоненка, полягає в тому, що вона дуже не сподобається Москві. Викликавши у Кремля роздратування, ініціатива не дасть Україні гарантій безпеки.

«Я поділяю думку про те, що існуючі формати співробітництва України з НАТО недостатньо стримують Росію. Але з іншого боку, дистанція, яка є щодо України та НАТО, позбавляє Росію мотивів для ескалації в Україні. Тобто стійка ситуація, яку спостерігаємо на фронті кілька років є наслідком того, що Росія, за великим рахунком, не зацікавлена в загостренні, а одна з небагатьох червоних ліній, які залишилися для Кремля – нарощування реальної співпраці між Україною та НАТО в цілому, або окремими країнами-членами. Це те що пропонує Вершбоу. Тобто якщо це станеться, то ймовірність загострення з ініціативи Росії різко зросте, а відповідати нам буде нічого, тому що 5-та стаття не задіяна, а гарантії безпеки на нас не поширюються. Єдине, що на нас поширюється, це просто додаткова допомога, назвемо це так. Причому якщо таку ініціативу буде запущено, американці з її допомогою вирішать власну головну проблему, яка полягає в тому, щоб допомагати Україні, але не втягуватися в конфлікт занадто сильно, не брати на себе зайву відповідальність і не нести репутаційні ризики«, — вважає експерт.

З паном Капітоненком згоден і Олексій Кафтан: «Принципово для нас нічого не змінюється. Нам треба перестати сподіватися на «рожевих єдинорогів», і приймати ситуацію на нинішньому етапі такою, якою вона є».

Загалом перманентні ескалації та загострення, які зараз відбуваються у Східній Європі, несуть не лише ризики, а й можливості для України. Головне завдання Києва полягає в тому, щоб уважно стежити за трендами, що стрімко змінюються, і не проґавити свій шанс.

Джерело

Залишити коментар