21.07.2021
Image default
Політика

Війна Зеленського з судами — чим закінчиться протистояння

Фото: Апостроф / Колаж

У триваючій війні Банкової з суддівським корпусом відбувся обмін важкими ударами. 14 липня Верховний Суд (ВС) визнав протиправним і скасував указ президента Володимира Зеленського, яким той звільнив главу Конституційного суду України (КСУ) Олександра Тупицького з посади голови суду. У той же день Верховна Рада ухвалила ініційований Зеленським законопроект №5068 «Про внесення змін до деяких законів України про порядок обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя (ВРП) і діяльність дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» в другому читанні і в цілому, що виглядало своєрідною відповіддю на рішення ВС, хоча строго кажучи, звичайно, ним не було. Хто візьме гору у війні Банковій з судами і чого чекати від оновлених ВККС і ВРП — розбирався «Апостроф».

Кара для верховних суддів

Першою ж реакцією на рішення суддів, яке перекреслило майже річні зусилля Зе-команди в підпорядкуванні і нівелюванні ролі КСУ, стала обіцянка оскаржити рішення вищої судової інстанції країни. Втім, на цьому влада не зупинилася. У понеділок, 19 липня, стало відомо, що на суддів Верховного суду, які винесли рішення про скасування указу президента Володимира Зеленського, яким він позбавив посади колишнього голови Конституційного суду Олександра Тупицького, в ДБР завели справу через зловживання владою.

«Слідчі Державного бюро розслідувань за заявою громадської організації зареєстрували провадження по зловживанню владою суддями Касаційного адміністративного суду ВС» (ч. 2 ст. 364 КК України)», — зазначили у відомстві, додавши, що ще 15 липня в бюро надійшла заява від представника однієї з громадських організацій, який просив внести відомості про зловживання владою в ЄРДР.

Сумнівів щодо близькості «активістів» до ОП немає практично ні в кого зі спостерігачів. Більш того — в навколополітичних колах давно говорять про залежність керівництва ДБР від профільного заступника Андрія Єрмака — Олега Татарова, який нібито в потрібних випадках направляє дії силовиків.

Втім, постійний представник Верховної Ради в Конституційному суді Ольга Совгиря в коментарі «Апострофу» зазначила, що рішення ВС і «свіже» ухвалення законів про очищення судової системи — всього лише збіг.

«Звичайно, президент подасть апеляцію на рішення Верховного суду. Щодо нібито «обміну ударами»: суди повинні бути поза політикою, а одночасне скасування указу по Тупицькому і прийняття закону про ВРП — випадковий збіг. Поза всяким сумнівом, суди є окремою гілкою влади, яку потрібно поважати. Що стосується якогось опору зсередини системи, то завжди певні норми закону можна виконувати, а можна не виконувати — може бути дія, а може бути бездіяльність. Думаю, життя покаже, складно гадати на кавовій гущі», — заявила нардеп.

З нею не згоден політичний експерт Геннадій Дубов: він вважає скасування Зеленським указу Януковича «юридичним нонсенсом».

«Схожа практика була за часів Ющенка щодо судді Сюзанни Станік. Тут потрібно згадати, що в будь-якому підручнику з юриспруденції написано: акт застосування права втрачає юридичне значення в момент свого виконання. Тобто: призначили суддю, прийняв присягу — все, указ залишився в історії. Скасовувати його — все одно, що підписи під результатами голосування скасовувати, або під Конституцією», — говорить він.

За словами Дубова, в Кримінальному кодексі немає статті «винесення завідомо неправосудного рішення», тому ДБР інкримінує суддям зловживання владою або службовим становищем. Серед повноважень суду — залишити позов без розгляду, задовольнити його або відмовити в задоволенні, і рішення ВС просто не могло бути іншим.

«Правильна» ВККС і удар по ВРП?

Разом з тим, ще до винесення рішення по Тупицькому Верховним судом сталася подія, яку іноді неправильно трактують як частину обміну ударами між Банковою і третьою гілкою влади, тобто суддями. Йдеться про прийняття законопроекту №3711 про перезавантаження ВККС, на яке чекає і українське суспільство, і самі судді, каже «Апострофу» голова правління Громадської організації «Просуд» Тетяна Огнев’юк.

Війна Зеленського з судами - чим закінчиться протистояння

Фото: Апостроф / Олександр Гончаров

«Потрібно враховувати, що було зроблено багато помилок — наприклад, голова правового комітету Ради Андрій Костін визнав, що ліквідація попереднього складу ВККС була помилкою. Адже зараз у судовій системі спостерігається кадрова криза — суддівський корпус два роки не оновлювався, ВРП лише розглядала матеріали переможців конкурсів, організованих ВККС (460 осіб). Але при цьому не було конкурсів в місцеві та апеляційні суди — зараз в системі 2000 вакансій. Є суди, в яких один суддя, і якщо він захворів або пішов відпустку — правосуддя не здійснюється. У Вищий суд з інтелектуальної власності конкурс оголошений в 2017 році, а суду досі немає», — каже юрист.

На думку Огнев’юк, очікування наших міжнародних партнерів не варто ставити вище очікувань суспільства, яке сподівається на рішення своїх проблем: скажімо, звичайний українець не може розлучитися через те, що судді перевантажені, а рішення доводиться чекати роками, і навіть після запуску ВККС вони ще довго не будуть вирішені, та й чи буде успішним новий досвід залучення міжнародних експертів цього разу — поки невідомо.

«Потрібно розуміти, що ВККС за день не з’явиться. Можуть змінити порядок формування суддівського корпусу — це серйозна зміна, і судді, відібрані по-новому, з’являться не раніше 2023 року. Чи виправдаються очікування суспільства від реформи — можна буде сказати після появи нових суддів. Важко сказати, чи буде успішним підтриманий законодавцем спосіб формування органів суддівського самоврядування за участю міжнародних експертів, адже є позитивний приклад — конкурс в ВАКС, і невдалий досвід з прокурорськими органами — там участь експертів можна оцінити не дуже позитивно», — додає експерт .

При цьому суддівське співтовариство очікує запуску оновленої ВККС, адже служителі Феміди зможуть нарешті перевестися з одного суду до іншого, брати участь в конкурсах в апеляційні суди, запрацює Вищий суд питань інтелектуальної власності. До того ж, на місцях вирішиться проблема кадрового дефіциту, тому судді дуже чекають якісного кадрового поповнення, щоб замість 300 справ суддя отримував 30. Тобто, їм сенсу опиратися цьому немає.

Зовсім інша справа — з ще одним законом, поданим президентом і прийнятим Радою через тиждень після закону про ВККС. Йдеться про очищення Вищої ради правосуддя, який гостро і предметно критикують в самій ВРП.

Так, за словами виконувача обов’язків голови Вищої ради правосуддя Олексія Маловацького, положеннями документа створюється ймовірність припинення роботи ВРП на невизначений термін, що може привести до порушення права громадян на доступ до правосуддя та загрози існування незалежної судової влади як такої.

«Законопроектом пропонується здійснення Етичною радою оцінки відповідності членів ВРП критеріям професійної етики і добропорядності, але положення цього документа повинні пройти конституційний контроль, адже передбачені ним новели змінюють принципи формування ВРП і обмежують право на доступ до заняття посади. Застосування неправових методів при формуванні органу суддівського управління не підвищить довіру до суду, а права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені», — говорить Маловацький в коментарі «Апострофу».

На його думку, підхід до будь-яких змін повинен бути розумним і виваженим, а прописана в законі процедура відсторонення члена ВРП від виконання обов’язків є нічим іншим як аналогом кримінально-процесуального переслідування. Крім того, така особа на час відсторонення буде обмежена в правах і не зможе здійснювати будь-яку діяльність.

Крім того, Маловацький звертає увагу на те, що міжнародні експерти, які будуть грати ключову роль в Етичній раді, не будуть відповідальними за проведені реформи, а Україна ніяк не зможе контролювати їх, тобто відповідальності за свої рішення вони не несуть.

Війна Зеленського з судами - чим закінчиться протистояння

Фото: Getty images

Словом, у випадку з ВРП виникає набагато більше питань, ніж по відношенню до ВККС, а після вступу закону в силу, а потім і перевірки окремих положень на відповідність Конституції питання можуть перетворитися на цілком реальні проблеми з функціонуванням дисциплінарного органу для суддів.

Вибір Зеленського

Але все це не дуже турбує Зе-владу, яка зайнята зведенням рахунків з суддями. Тетяна Огнев’юк резонно зазначає, що якщо виконавча влада буде контролювати судову гілку — це вже буде поліцейська держава, а не демократія.

За словами ж політолога Віктора Небоженка, поки у війні між Банковою і судами перемагає президент, який веде лінію на суворе обмеження судово-правової системи в її регуляції суспільного життя країни.

«Нинішня ситуація пояснюється, з одного боку, вкрай поганим станом української судової системи, її корупцією, класовістю і так далі. З іншого боку, Зеленський як людина, яка вперше на посаді, не бачить складності в тому, що неправові механізми на кшталт «волі президента», «волі народу», «волі РНБО», будуть вищими за офіційні регулятори. Тобто, у нього є підстави для критики, але водночас без ефективної правової системи не існує держави як такої, а існує країна. Зеленський, мабуть, хоче бути президентом країни», — говорить експерт.

На його думку, президент виграє тому, що це збігається з негативними очікуваннями населення, яке не розраховує на те, що українська правова система може бути справедливою і некорупційною, але так буде не завжди: перед главою держави все одно постане вибір.

«Зеленський обирався не як «господар країни», а через вибори, а це інститут, який регулюється в тому числі і судовими органами. Тому на нинішньому етапі президент виграє, але на наступному етапі йому щось доведеться робити з судовими органами — або формалізувати їх, як в авторитарних країнах, де є суди і Конституція, але вони не діють, не виконують своїх функцій (як в СРСР або нацистській Німеччині), або очистити суди. Тут нічого страшного немає, я можу навести приклад більш досвідченого ніж Зеленський глави держави — Шарля де Голля, який після війни, після свого обрання в черговий раз, буквально за тиждень звільнив 4000 суддів і замінив їх молодими фахівцями, які справлялися, і нарікань на їх роботу не було», — каже Небоженко.

Тобто, в нинішній ситуації у влади два шляхи: знищення правової структури, або її оновлення. При цьому міжнародні експерти не можуть впливати на всю ієрархію, і їх роль нерідко перебільшується. У чомусь це схоже на часи СРСР, коли в половині країн Африки та Азії перебували куратори і радник з Москви, а це все одно не допомагало «цивілізувати» ці країни, адже не було політичної культури. Все впирається в неї, корупцію в судовій владі та її клановість. Вихід — або повне підпорядкування президенту, або створення не тільки незалежних, але і чесних та некорумпованих судових органів.

За словами Тетяни Огнев’юк, якщо у нас з’явиться незалежний суд — це буде і в інтересах суспільства, і в інтересах міжнародних партнерів, які зацікавлені не просто в реформах, а у веденні бізнесу в правовій державі з чіткими правилами, коли працює механізм стримувань і противаг. Але, з огляду на багаторічні традиції української політичної системи, якими просочилася вже і «зелена» команда, є великі сумніви в тому, що вона зацікавлена в усьому вищепереліченому. Тим більше, всі прийняті «очисні» закони — результат дуже сильного тиску Заходу, а не щире бажання змін. Замість цього в Офісі президента напевно думають, як обійти прийняте законодавство і підпорядкувати суддів. Але наша Феміда — міцний горішок, і результат таких зусиль абсолютно неочевидний…

Джерело

Залишити коментар