11.2 C
Киев
27.09.2021
Image default
Політика

Війна на Донбасі — Росія знову йде на загострення

Фото: УНІАН

Кремль напередодні навчань «Захід 2021» пішов на дипломатичне загострення з Києвом і європейськими партнерами. На тлі візиту президента Володимира Зеленського в США і проведення саміту «Кримської платформи», Москва 2 вересня заявила про відмову продовжувати мандат моніторингової групи ОБСЄ на пунктах пропуску через російсько-український кордон Гуково і Донецьк. Чому росіяни пішли на такий крок і чи варто Києву розраховувати на пряму участь США в «Мінському процесі«, читайте в матеріалі «Апострофа».

«Нестача поваги»

Російська влада почала тиснути на ОБСЄ ще навесні, змусивши скоротити тривалість мандата моніторингової місії ОБСЄ на пунктах Гуково і Донецьк, які входять в неконтрольовані ділянки українсько-російського кордону. Саме через цю «сіру зону» Москва постачає бойовикам ОРДЛО техніку, зброю, боєприпаси і живу силу.

Тоді російські суперечки з ОБСЄ збіглися з активним стягуванням військ і техніки до українських кордонів. У вітчизняному МЗС тоді пояснили вимоги агресора тим, що російське командування просто не хоче, щоб європейські спостерігачі бачили окупаційні військові формування та техніку.

Остаточне рішення не продовжувати мандат ОБСЄ після 30 вересня було ухвалено президентом РФ Володимиром Путіним тільки зараз. Речник МЗС РФ Марія Захарова у властивій їй манері назвала присутність ОБСЄ на українсько-російському кордоні «жестом доброї волі з боку Росії з метою спонукати Київ піти по мирному шляху розв’язання кризи на сході України».

І тепер, як стверджує пані Захарова, коли українська влада «і їхні західні покровителі» не поставилися з «належною повагою» до Росії, прикордонну місію згортають.

«Не думаю, що наявність моніторингу ОБСЄ сильно заважала РФ переправляти війська і техніку. Спостерігачі перебували на двох пунктах з одинадцяти. Вони були серйозно обмежені в русі. Їм навіть не дозволяли виходити за межі будівель. Вважаю, що рішення не продовжувати мандат ОБСЄ на кордоні стало реакцією Кремля на те, що Захід не став схиляти Україну виконувати «Мінськ» у російському трактуванні», — пояснює «Апострофу» представник України в Тристоронній контактній групі Сергій Гармаш.

Відмова від «Мінську»?

Реакція вітчизняного керівництва і профільних відомств в цілому була одноманітною. Відмова РФ продовжувати «прикордонний мандат» ОБСЄ була розцінена як наступ на Мінські домовленості.

Радник глави Офісу президента, спікер української делегації в ТКГ Олексій Арестович заявив, що дії Росії підривають «Мінський процес» і дають привід для введення нових санкцій проти агресора.

В українському МЗС пояснили рішення Володимира Путіна саботажем імплементації «Мінська» і планами нарощувати поставки зброї і техніки, найманців і регулярних військ в ОРДЛО.

Аналогічну точку зору висловив і віце-прем’єр-міністр — міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Рєзніков.

«Я це розцінюю як відмову Росії від Мінських домовленостей, оскільки умова, що там буде СММ ОБСЄ, передбачена Мінськими домовленостями. Тепер абсолютно вірогідний варіант додаткової поставки зброї через цю неконтрольовану Україною ділянку кордону», — заявив чиновник в ефірі одного з українських телеканалів.

Олексій Резніков додав, що українська делегація під час візиту президента Зеленського в США говорила про можливість залучення американських партнерів «до тих чи інших майданчиків з врегулювання міжнародного збройного конфлікту між Україною і Росією».

ОРДЛО і американські інтереси

Як відомо, у Вашингтоні на пропозицію Києва відповіли стриманим мовчанням. У підсумковій заяві президентів Володимира Зеленського і Джо Байдена тема «Мінська» як основи для врегулювання не звучала. Із зазначеного факту були зроблені різні висновки.

Екс-посол США в Росії Олександр Вершбоу назвав відсутність теми Мінських угод в підсумковій декларації двох президентів «позитивним сигналом» для Києва. Мовляв, Україну не будуть змушувати виконувати невигідні для неї пункти угод.

З іншого боку, в Офісі президента Зеленського не приховували бажання «затягнути» американців в переговори по ОРДЛО, але поки нічого не вийшло. Втім, спостерігачі сумніваються, що Білий дім увійде в якийсь із існуючих переговорних форматів.

«Відсутність у спільній декларації згадок «Мінськ» говорить про те, що тут українська делегація домоглася свого. Наша сторона наполягала, щоб в тексті не були згадані невигідні для Києва угоди. Для США це означає, що Вашингтон не має наміру брати участь в існуючих форматах. Не виключено, що американці розглядають створення двостороннього формату з росіянами, в якому Україна буде обговорюватися серед інших геополітичних питань», — пояснив в коментарі «Апострофу» експерт із зовнішньополітичних питань Українського інституту майбутнього Ілія Куса.

Реакція США на згортання місії ОБСЄ на кордоні була стриманою. В американському посольстві в Києві відзначили, що влада США «жалкує» з приводу рішення Москви. Нічого дивного в такій реакції немає. Судячи з усього, в Держдепартаменті вважають, що ця тема стосується виключно українців, європейців і росіян.

«Європейське турне Джо Байдена показало, що Білий дім «передоручив» Україну німцям (більшою мірою) і британцям — в меншій», — вважає Ілія Куса.

Кремлівська дилема

Нюанс в тому, що Москва не може «вийти» з Мінських домовленостей, оскільки навідріз відмовляється визнавати себе стороною конфлікту, перекладаючи всю відповідальність на Київ. Влада РФ може лише голосно грюкнути дверима, вийшовши з переговорних форматів взагалі, як «Мінського», так і «Нормандського».

Росіяни не йшли на такий крок навіть в найгостріші періоди війни з Україною, і сумнівно, що вони зважаться на такий кульбіт зараз. Адже в такому разі перед Володимиром Путіним і його близьким оточенням виникне «одвічне» російське питання: що робити? Москва спеціально тримає військово-політичну обстановку на українських кордонах в точці кипіння, але до відкритого протистояння справа так і не дійшла. Російське командування, швидше за все, розуміє, що війну можна почати коли завгодно, а закінчити — коли вийде.

Паралельно спливає тема окупованого Криму, обговорювати яку Кремль не хоче.

До чого тоді брязкання зброю в перед «Заходом 2021», захоплення в Криму чергових «диверсантів» і видворення місії ОБСЄ з двох прикордонних пунктів? Москва, таким чином, веде політичний торг з Києвом. У тому числі з приводу можливої зустрічі двох президентів.

Причому, як зазначають спостерігачі, такої розмови потребують обидві сторони.

«Зустріч Зеленського і Путіна можлива на полях Генасамблеї ООН, яка відбудеться найближчим часом. Вони можуть хвилин 20-30 поговорити. Тут є інтерес у кожної сторони. Володимиру Зеленському ця розмова потрібна після бесіди з Джо Байденом, щоб в цілому розібратися, куди рухатися далі. Офісу президента ця зустріч потрібна для зміцнення внутрішньополітичних позицій. Інтерес Володимира Путіна тут полягає в тому, щоб не віддавати ініціативу по Україні американцям і європейцям», — сказав в бесіді з «Апострофом» політичний експерт, керівник Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.

Єдиний варіант для Володимира Путіна — різними методами схилити Офіс президента Зеленського хоча б почати виконувати політичну частину «Мінська», але без виведення окупантів. Росіяни погрожують військовою силою, а їх бойовики увечері 8 вересня показово обстріляли житлові будинки в Трьохізбенці, а також вдарили в районі Верхньоторецька, застосувавши заборонену Мінськими домовленостями артилерію калібрів 120 і 122 мм. Проте, влаштовуючи різні провокації, в Кремлі не наважуються при цьому вийти з переговорного столу. Сидіти за цим же столом до останнього належить і Києву.

Джерело

Залишити коментар