22.1 C
Киев
14.07.2021
Image default
Політика

Відставка Авакова — яке майбутнє міністра і що чекати від команди Зеленського

Арсен Аваков Фото: УНІАН

У вівторок, 13 липня, Україна облетіла несподівана новина: міністр внутрішніх справ Арсен Аваков йде у відставку. Поза всякими сумнівами, це рішення стане одним з ключових факторів, що вплине на українську політичну повістку. Під тиском яких обставин вирішив піти Арсен Борисович і чим після відставки він буде займатися, читайте в матеріалі «Апострофа».

«Вічний» міністр

У політиці Арсен Аваков — майже 20 років: в 2002 році став членом виконкому Харківської міськради, а в 2004 році увійшовши в команду Віктора Ющенка, став беззмінним головою Харківської ОДА протягом п’яти років — аж до президентства Віктора Януковича. Коли останній почав активно тиснути на опозицію, дісталося і Авакову, у якого, зокрема, хотіли забрати його нафтогазовий бізнес. В результаті йому на деякий час навіть довелося тікати до Італії.

Після перемоги Революції Гідності Аваков став міністром внутрішніх справ в уряді Арсенія Яценюка. Йому вдалося зберегти свій пост і після того, як президентом був обраний Петро Порошенко, а в 2016 році — і після того, як прем’єром замість «нарфронтовца» Яценюка став Володимир Гройсман. У підсумку, він за сім років попрацював в чотирьох урядах і при двох президентах, що є абсолютним рекордом для України.

Безумовно, за час перебування на посаді у міністра були як успіхи, так і невдалі рішення. Наприклад, українці ще довго будуть пам’ятати, що саме при ньому пройшла реформа Патрульної поліції, а сама структура все-таки змінила свою радянську назву. Втім, в інших структурних підрозділах міністерства зміни просувалися не настільки успішно, каже «Апострофу» політичний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ігор Петренко.

«У нас відбулася реформа патрульної поліції, а потім цей процес зупинився. Є претензії і до роботи Держміграційної служби, ДСНС, яка теж підпорядковується Авакову, як і прикордонники. Було і досить резонансних справ, які додали негативу самої поліції — ті ж справи Кирила Тлявова, вбивство активістки Гандзюк», — говорить Петренко, відзначаючи, що був і позитив: наприклад, на президентських виборах в 2019 році Аваков не допустив фальсифікацій, на які пробувала піти команда тодішнього глави держави.

Чому саме зараз?

Серед причин такого кроку міністра зараз експерти називають, в першу чергу, справу вбивства журналіста Павла Шеремета.

«Поза всякими сумнівами, однією з причин відставки стало те, що справа Шеремета пішла не так, як планували у Авакова, адже повноцінних доказів знайти не вдалося, і Зеленський про це постійно нагадував», — говорить «Апострофу» політолог Володимир Фесенко.

Усвідомивши не райдужні перспективи в цій справі, яка почала його «топити», Аваков міг зіграти на випередження, вважає Петренко.

«Оскільки наближається до завершення справа щодо вбивства Шеремета, були заяви, що готуються різні акції. Позиція поліції в цьому питанні виглядає недостатньо професійно і Зеленський говорив про те, що справа Шеремета буде показником ефективності роботи Авакова, за яким можна буде робити висновки. Цілком ймовірно, що міністр вирішив зіграти на випередження, щоб не назбирати зайвий негатив і зберегти себе для якоїсь майбутньої політичної кар’єри. Не виключаю, що він вирішив піти після розмови із Зеленським, не захотівши вступати в конфлікт. Про відставку Авакова вже давно говорили, тому це політологічно досить розумний хід», — говорить Петренко.

Ще одна версія, чому міністра вирішили «піти» напередодні затишшя політсезону — восени очікуються серйозні політичні пертурбації в зв’язку з безліччю проблем, які накопичилися в державі — тарифи, ціни, «корона», втома населення. Все це відбувається на тлі, м’яко кажучи, нерезультативної роботи на міжнародному напрямку, що може посилитися невдалою поїздкою Зеленського в Америку. Тому вирішили розібратися з питанням Авакова зараз, максимально знівелювавши «фактор вулиці» — ключовий момент, завдяки якому «вічний» міністр серйозно впливав на ситуацію в державі.

Як вважає політолог Олексій Голобуцький, від міністра могли позбутися напередодні позачергових парламентських і президентських виборів.

«Мені здається, Зеленський продовжує бути прихильником концепції «краще мати менше «багнетів», але зате вони точно будуть «своїми». Та й відповідальність можна буде розділити з партнерами по коаліції замість того, щоб приймати всі шишки на одну президентську голову. Адже «плато», на яке вийшов президентський рейтинг, навряд чи буде триматися довго. З огляду на все це, а ще й той фактор, що Зеленський захоче продовжити свій термін, влаштувавши і позачергові вибори глави держави, йому потрібен «свій» міністр внутрішніх справ», — говорить Голобуцький.

Його колега Володимир Фесенко додає, що в оточенні президента давно хотіли «посунути» Авакова з МВС, і нарешті переконали в цьому президента.

«Не секрет, що частина людей в оточенні президента давно вже говорила йому — мовляв, варто поставити на місце міністра внутрішніх справ свою людину, закінчивши монополію Авакова в цьому відомстві. Тобто, дата, коли трапилася відставка, не має жодного значення. Відбувалося накопичення факторів, які і привели до такого рішення. Інсайдерська інформація про те, як відбудеться відставка Авакова циркулювала в останні тижні. Активну роботу в цьому напрямку опоненти міністра в оточенні президента почали після великої прес-конференції президента», — говорить він.

Цілком ймовірно, що на Банковій порахували, що в МВС потрібен свіжий погляд і людина, яка іншими очима подивиться на те, що відбувається, і якось зможе вдихнути нове життя в реформу Міністерства внутрішніх справ і поліції. Саме таким, схоже, бачать Дениса Монастирського, главу парламентського комітету з питань правоохоронної діяльності, якого Зеленський запропонував як заміну Авакову. Його раніше називали близьким до нинішнього міністра, але останнім часом нардеп сильно зблизився з Банковою. За інформацією «Апострофа», кандидатуру Монастирського в Офісі президента просував заступник голови ОП Олег Татаров, який сам хотів зайняти цю посаду, але не може це зробити через високу інформаційну «токсичність».

«Нова мітла мете по-новому і можливо будуть якісь опір наступнику Авакова, але на ситуацію впливатиме те, на яких умовах міністр підписав заяву про звільнення. У будь-якому випадку, те, що він не захотів йти на конфлікт і себе відстоювати, означає, що він зрозумів, що від нього хотів президент і надалі до нього буде відповідне ставлення», — говорить Петренко.

Важливим фактором, який вплинув на рішення Зеленського, могли стати і харківські вибори мера, які відбудуться восени. На них президент хотів би бачити перемогу свого кандидата, а не передачу Харків, яким і так де-факто керує Аваков, в його офіційне «годування». Втім, близький до Офісу президента Сергій Лещенко допускає цікавий «камбек» Авакова в своє рідне місто. «Арсен Аваков, можливо, піде на вибори на пост мера Харкова», — зазначив він.

Що далі?

Щодо подальших перспектив «потужного міністра» експерти розходяться в думках. Володимир Фесенко вважає, що у Авакова немає великого рейтингу, і він не схильний, за винятком харківського періоду, до особистої політичної активності.

«Аваков завжди був командним гравцем. Тому, швидше за все, він їм буде і далі — або в інтересах президента, або в проектах з іншими партнерами, але не як перша особа. Звичайно, який б проект Аваков не підтримував — він його явно посилить, фігура адже дуже потужна, це не Гончарук або інші колишні відставники: він зможе знайти і фінанси для будь-якого проекту, і організаційно його вибудувати», — говорить експерт.

Схоже, працювати на свій майбутній політпроект міністр почав ще навесні — в пресі з’являлися його колонки, в яких він себе позиціонував російськомовним патріотом, з явним розрахунком зайняти свою електоральну нішу в великих містах Півдня і Сходу. Паралельно, як розповіли «Апострофу» інформовані джерела, Аваков активно замовляв соціологічні виміри, намагаючись зрозуміти, як зайняти своє «місце під сонцем» в політикумі.

Разом з тим, Ігор Петренко вважає, що відставлений міністр може повернутися до справи, якою він займався досить успішно раніше, тобто до бізнесу.

«Навіть якщо Аваков і не піде в політику, адже сам він електорально не надто привабливий, швидше за все він зможе спокійно зайнятися бізнесом, відпочивши на своїй італійської віллі», — вважає експерт.

Політтехнолог Олексій Голобуцький вважає, що подальша доля відставленого міністра цілком залежить від нього самого.

«Він в нормальному віці, «важковаговик» за впливом, і цілком ще може зіграти чималу політичну роль, як створивши свою політсилу, так і приєднавшись до іншої партії. Тут мова йде не про його рейтинг, який не такий великий, а про його ресурси, можливості і зв’язки, зароблений у багатьох структурах авторитеті — все це величезний дефіцит в нашій країні», — зазначає Голобуцький.

На тлі розмов про подальшу долю Авакова багато хто забуває про те, що Зе-команда за великим рахунком домоглася свого, закривши останню «лакуну» у виконавчій вертикалі. По суті, Банковій зроблений останній крок до монополізації всієї влади в країні. Але чи варто нервувати з приводу того, що це може привести нас до авторитаризму, до якого схильний Зеленський, який ще недавно захоплювався методами Олександра Лукашенка? Експерти ставляться до такої версії скептично.

«Диктатура не складається з бажання якогось лідера бути авторитетним. Тут повинні зійтися бажання суспільства, покірність політкласу, консенсус олігархів, та й держсистема повинна бути підлаштована під авторитаризм: всього цього у нас не спостерігається. До того ж ресурсу, який дозволяє «затикати дірки», як, наприклад, нафта у класичних автократіях, у нас немає», — розмірковує Олексій Голобуцький.

Він зазначає, що Арсен Аваков був противагою, балансом проти «зеленої» більшості в глобальному, не тільки в парламентському сенсі. Після того, як баланс піде, вся конструкція влади може не тільки не зміцніти, але навіть швидше завалитися. Справа в тому, що групи в оточенні Зеленського, яке ніколи не було монолітним, через якийсь час почнуть «рвати» один одного, таким чином наближаючи кінець правління Зе-команди…

Джерело

Залишити коментар