24 C
Киев
21.07.2021
Image default
Політика

Стаття Путіна — чого хоче домогтися Кремль і чому йому так важлива Україна

Володимир Путін Фото: Getty images

Українські політики експерти і журналісти продовжують розбирати «по кісточках» нещодавню велику статтю президента РФ Володимира Путіна. Текст можна назвати програмним документом, який визначатиме політику РФ найближчими роками. У статті кремлівський лідер описав своє бачення «історичної єдності» українців і росіян. Оцінки його ідей в Україні різняться від «нічого нового» до «Москва готується до великої війни». За кадром залишаються важливі сюжети, включаючи той факт, що президент Путін не став заперечувати українську державність, але при цьому публічно висунув нашій країні територіальні претензії. Про те, яка саме Україна потрібна кремлівському керівництву, читайте в матеріалі «Апострофа».

Антиукраїнський текст на українському

Різномасті російські ура-патріоти вперто наполягають, що українці, росіяни і білоруси нібито є якимось «триєдиним народом». Разом з тим, їх вганяє в ступор прохання вимовити хоча б пару пропозицій українською.

У Кремлі вирішили пограти в псевдо-демократію і заговорити «ласкавою» мовою. Стаття Володимира Путіна, в якій він обгрунтовував теорію «одного народу», вийшла в двох версіях: російською та українською. У ній російський лідер фактично продублював комуністичні кліше щодо спільності двох народів.

Різниця лише в тому, що радянська версія двох «братніх народів» змінилася на імперське формулювання «одного народу», розділеного «польсько-австрійськими ідеологами».

«Росіяни і українці — один народ, єдине ціле», — наполягає Володимир Путін.

Він стверджує, що сучасна Україна — «цілком і повністю дітище радянської епохи». Цитуючи слова першого мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака, російський президент вказує, що при розпаді СРСР колишніх союзних республік варто було б повернутися до кордонів 1922 року.

«Іншими словами — йдіть з тим, з чим прийшли. З такою логікою важко сперечатися. Додам тільки, що довільне перекроювання кордонів більшовики, як вже зазначав, почали ще до створення Союзу, і всі маніпуляції з територіями проводили волюнтаристськи, ігноруючи думку людей», — заявив Володимир Путін.

Далі він повторив свій традиційну тезу, що з України нібито хочуть зробити «анти-Росію», чого російське керівництво ніколи не допустить.

«І ми ніколи не допустимо, щоб наші історичні території і близьких для нас людей, що живуть там, використовували проти Росії. А тим, хто зробить таку спробу, хочу сказати, що таким чином вони руйнують свою країну», — загрожує російський президент.

У цьому контексті виникає ключове питання: які саме методи має намір використовувати Москва, щоб захистити «історичні території». Адже по суті президент РФ вперше публічно висунув Україні територіальні претензії.

«Стаття Володимира Путін — це, перш за все, шантаж. Російський президент намагається привчити Україну і Захід до «нової нормальності». Для нього «нормально» вважати розпад СРСР геополітичною катастрофою, наслідки якої Путін має намір переглянути. Якими засобами це буде робитися (політичними або військовими), хай додумують самі адресати. Путін як би говорить: не зазіхайте на мої інтереси, інакше реакція може бути найбільш непередбачуваною», — пояснив у розмові з «Апострофу» керівник військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.

Політичний шантаж

Володимир Путін і його близьке оточення завжди вважали Україну «неповноцінною» державою. Така установка мала місце задовго до анексії Криму.

У 2008 році під час однієї із зустрічей з тодішнім президентом США Джорджем Бушем кремлівський лідер не стримався і випалив: «Ти ж розумієш, Джордж, що Україна — це навіть не держава! Що таке Україна? Частина її територій — це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами!». Далі по ходу розмови він дав зрозуміти, що в разі спроб прийняти Київ до НАТО, Росія відірве від України Крим і східні області.

Окупація півострова і війна на Донбасі (провальний проект «Новоросія») стали спробою Володимира Путіна покарати «непокірних» українців за Євромайдан і повалення Віктора Януковича.

У Кремлі, перелякані «Арабською весною» і «болотними протестами» в самій РФ, вирішили використовувати останній аргумент — військову силу. Розрахунок будувався на тому, що Україна, опинившись в політичному хаосі і втративши частину території, просто розвалитися. Результат виявився прямо протилежним очікуванням. Українська політична нація, включаючи і основну масу російських громадян країни, відкинула кремлівський «русский мір».

Тепер Володимир Путін, розмірковуючи про «один народ», намагається виправити цю помилку. Він з одного боку загрожує, а з іншого — намагається заручитися підтримкою «нейтральної» частини українського суспільства, яка не сприймає кремлівську політику, але в цілому нормально ставиться до росіян як до народу.

У своїй статті Володимир Путін формально не відмовляє українцям у праві на власну державність. Він пише, що не дозволить перетворити Україну на «анти-Росію», але тут же наводить як приклад Німеччину і Австрію, США і Канаду — близькі за мовою та культурою держави, які володіють власним суверенітетом.

«Глибинний народ»

«Один народ» — кремлівський наратив, вигаданий з певною метою. Його основний зміст полягає у виправданні агресії проти українців. Причому виправдання в очах російського суспільства. Таких наративів кілька. Авторство більшісті з них приписують колишньому помічникові президента РФ Владиславу Суркову.

Концепцію «суверенної демократії» придумали для виправдання і легітимації путінського авторитаризму. Вже під час війни проти України пан Сурков запустив тезу про «глибинний народ», котрий нібито проживає в РФ.

«Глибинний народ завжди собі на умі, недосяжний для соціологічних опитувань, агітації, погроз та інших способів прямого вивчення і впливу», — стверджував Владислав Сурков. На його думку, головною перевагою «держави Путіна» є вміння чути і передбачати бажання цього «народу».

«Глибинні» росіяни, в кремлівської версії, не бояться санкцій Заходу, голоду, війни, але дуже хочуть вчергове надіти на українців і білорусів імперський хомут.

Є думка, що імперський дух і заперечення української державності намертво «вшиті» в російський менталітет. Відповідно, Володимир Путін і люди навколо банально паразитують на політичних і соціальних комплексах.

Тому відкритим залишається питання, звідки саме походить запит на «один народ»: «згори» (з боку Кремля) чи «знизу» — з боку російського суспільства.

Якщо провести дослідження, то більшість росіян, скоріше за все, погодиться з тим, що написав Володимир Путін у своїй статті, зазначив в розмові з «Апострофом» заступник директора Інституту соціології НАН України Євген Головаха.

«У російської еліти і духовенства намітився повний консенсус щодо того, що РФ повинна бути «імперією». Якою саме — «ліберальною імперією», як пропонував Анатолій Чубайс, або «енергетичною наддержавою» — значення не має. Важливе саме використання імперських важелів управління державою, незважаючи на те, що на дворі 21 століття, а не 19-й. Все це цілодобово транслюється по федеральному телебаченню. Росіяни це вбирають, тому що їх практично повністю відсікли від альтернативної точки зору», — говорить Євген Головаха.

Україна як «недо-Росія»

Після публікації статті Володимира Путіна, кремлівські пропагандисти отримали команду розкручувати тему «територіальних подарунків» більшовиків України. За російським ТБ демонстрували і активно обговорювали карту нашої країни станом на 1922 рік.

Слідом російських військовослужбовців демонстративно зобов’язали уважно вивчити публікацію Володимира Путіна, особливо звернувши увагу на військових, які мають українських коріння. Завдання зробити так, щоб кожен російський солдат знав про «один народ».

Все це було сприйнято серед українців і частини західних експертів як підготовка Кремля до відкритої війни проти Києва з метою ліквідації української державності. З точки зору військового потенціалу, Москва може в будь-який почати масштабний наступ, але тут виникає кілька проблем.

Війни завжди починають, коли хочуть, а закінчують, коли вийде. Як російське суспільство і економіка відреагують на відкрите масове знищення українців, які з росіянами як би «один народ»? На яких умовах закінчувати війну? Як пояснити все це Заходу, і що робити з захопленими територіями? Відповідей на ці питання у кремлівського начальства немає.

Хоча як тоді розуміти вищезгадані інсинуації щодо «кордонів 1922 року»?

«Не думаю, що мета Кремля — ліквідація української державності як такої. Володимира Путіна цілком влаштує існування України за умови, що вона: а) буде виглядати проблемною та неуспішною на тлі Росії б) не залучена в західні структури колективної безпеки. Загроза повернути Україну в межі 1922 року або 17 століття — це скоріше реакція на спроби перегляду пунктів а) і б). Загалом, прийнятний для Кремля статус України — «недо-Росія». Спроба перегляду цього статусу сприймається як створення «анти-Росії», — сказав в коментарі «Апострофу» історик і публіцист Михайло Дубинянський.

Чим далі епоха першого президента РФ Бориса Єльцина, тим важливіша для Кремля Україна як країна-лякало і анти-приклад, каже історик.

Спочатку росіян лякали «лихими 90-ми» і «розгулом прихватизації», які як би завершилися з приходом до влади Володимира Путіна. З 2000 року в РФ виросло ціле покоління, яке не дивиться на кремлівського лідера як на рятівника і батька нації. У нинішніх росіян у віці 20-30 років інший досвід. Їм не вийде сказати: «Ви що хочете, щоб було як за часів Єльцина?!».

Тому Кремлю і всьому російському правлячому класу так важливо в будь-який момент кинути в обличчя місцевим бунтівникам: «Ви що, хочете, щоб було, як в Україні?!».

«Один народ» саме для того і придуманий, щоб лякати населення соціальними катаклізмами на випадок, якщо росіяни на чергових формальних «виборах» відмовляться підтримати Володимира Путіна. Мовляв, якщо в українців при демократії «все погано», то у росіян буде те ж саме. Адже ми ж «один народ»…

Джерело

Залишити коментар