13.1 C
Киев
30.03.2021
Image default
Політика

Павло Барбул — звідки з’явився корупціонер, що воює зі ЗМІ

Фото: Getty Images

На Заході давно помітили, що спроба вилучити певну інформацію з публічного доступу призводить до зворотного ефекту та ще більш широкому поширенню. Цей соціальний феномен отримав назву «ефект Стрейзанд», після того, як відома американська співачка вирішила приховати інформацію про свою віллу, в результаті чого всі дуже зацікавилися цим будинком. Послідовником Барбари Стрейзанд в Україні став підозрюваний в багатомільйонної розтраті колишній чиновник Павло Барбул, який досить оригінальним навіть для українського правосуддя способом намагається очистити свою репутацію. Але від «родимих плям» нікуди не дітися. Та й вітчизняне журналістське співтовариство перетравлювало ще й не таких діячів. «Апостроф» вирішив докладно розповісти про бекграунд пана Барбула, а також про те, чому всі надії стерти в Інтернеті своє минуле закінчаться провалом.

Небезпечні зв’язки

Біографія нового антигероя українських журналістів відразу викликає відчуття його «обдарованості», або, принаймні, високорівневих зв’язків в досить специфічних колах. Павло Барбул народився в 1987 році в Одесі в родині Олексія Барбула, колишнього інженера-шляховика, пізніше став бізнесменом і чиновником Одеської міськради. За часів мерства Олексія Костусєва і президентства Віктора Януковича, як писали ЗМІ, Барбул-старший вкрай вдало поєднував посаду начальника Управління дорожнього господарства Одеси з роботою своєї фірми «Югавтодор», що пізніше була перереєстрована в столиці під назвою ПП «Київшляхбуд». Звичайно, офіційно займатися бізнесом, працюючи в адміністрації міста, Олексій Барбул не міг, тому свою частку переписав на Олександра Рацкевича і знаменитого Олександра Жукова.

Нинішній житель Британії, а за сумісництвом україно-російський олігарх, Жуков — давній знайомий градоначальника Одеси Геннадія Труханова та ще одного скандально відомого і вельми «авторитетного» одесита Олександра Ангерта, який теж осів в Лондоні. Всі троє свого часу були близькі до міжнародного мафіозі, одного з «батьків» пострадянської мафії Леоніда Мініна, якого разом з усіма перерахованими вище персонажами розшукував Інтерпол. Одеська команда відзначилася не тільки організацією наркотрафіку, а ще й приторговувала зброєю: в ЗМІ писали, що Мінін був одним з прообразів головного героя фільму «Збройовий барон».

Але повернемося до героя нашої розповіді, вірніше до його батька, за допомогою якого наступний голова «Спецтехноекспорту», схоже, і зробив запаморочливу кар’єру, ставши керівником одного із найважливіших підприємств української оборонки. Так ось, ще одною близькою до Олексія Барбула людиною є колишній нардеп-регіонал Олександр Пресман, свого часу пов’язаний з такими знаменитими людьми, як заступник ммера Одеси Вахтанг Убірія і найбільший підприємець і «авторитет» Семен Могилевич. Останній, як відомо, «розцвів» ще в 80-ті на торгівлі зброєю, нафтою, кольоровими металами, діамантами і наркотиками, значною мірою не без підтримки керівництва радянських силовиків найвищого рівня. В результаті, Могилевич з 2009 по 2015 рік входив до списку десяти найбільш розшукуваних втікачів ФБР.

Зброя і корупція

Природно, в світлі цікавих зв’язків батька призначення 27-річного Павла Барбула в «Спецтехноекспорт» стає цілком зрозумілим. Увагу ЗМІ молоде дарування привернуло до себе трохи раніше, ніж їм зацікавилися компетентні органи. Тут варто коротко відзначити, що геніальний менеджер був і є фігурантом семи судових процесів, в якості підозрюваного і обвинуваченого. Зокрема, він звинувачувався за статтями 191-5, 205-2 і 111-1 КК (розтрата за двома фактами 198 мільйонів і 55 мільйонів гривень держкоштів). Втім, у першій справі про розтрату 198 мільйонів він в 2018 році зміг (можливо, не без допомоги Генпрокуратури під керівництвом Юрія Луценка) відбутися звільненням «за згодою сторін».

Разом з тим, в 2019 році за екс-керівника «Спецтехноекспорту» взялося НАБУ, яке в той час розплутувало і гучну справу Свинарчука-Гладковського про корупцію в «Укроборонпрому». За версією слідства, чиновники, на чолі з Павлом Барбулом, залучили для агентського супроводу контракту з Міноборони Індії компанію з Об’єднаних Арабських Еміратів. За це «Спецтехноекспорт» перевів компанії $ 2,2 млн. Водночас, слідство встановило, що ніяких послуг, пов’язаних з агентськими супроводом контракту, посередник не надав, через що держава, в особі київського ДП «Завод 410 ГА», втратила понад 55,4 млн грн (за курсом 2015-2016 років, коли й відбувалися події).

Тоді Барбула заарештували, він провів деякий час в СІЗО і був випущений під заставу в 2 млн гривень, після чого в традиційній манері українських чиновників почав заминати справу у Вищому антикорупційному суді, надаючи суду всілякі експертизи, в яких стверджується, що дії Барбула нібито не заподіяли збитків державі. Природно, підозрюваному в корупції колишньому чиновнику зовсім не вигідно, щоб ЗМІ тримали його своїм прицілом: «перспективний» чиновник, схоже, хоче відмити плями на своїй репутації і повернутися на держслужбу «на білому коні». В результаті Барбул вирішив зайнятися самопіаром, ставши членом спільноти CEO Club Ukraine, назвавши себе «партнером інвестиційної фірми WeFund Ventures». Щоправда, ця естонська фірма — не інвестиційна, а її статутний капітал становить всього 2500 євро — знову «прокол».

Заткнути рот ЗМІ

Образившись на журналістів, які детально висвітлюють всі його «подвиги», Барбул вирішив узяти на озброєння новий метод, який дозволяє йому протистояти появі негативної інформації себе в ЗМІ. Він полягає в блокуванні роботи електронних видань за допомогою подачі заяви про наклеп, «очорненні», або (в нашому випадку) розкритті конфіденційних даних. На підставі цієї заяви правоохоронці зобов’язані порушити попередній розгляд, щоб з’ясувати, чи є тут склад злочину. В рамках цього розгляду подається клопотання до суду із забезпечення позову з вимогою арешту т.зв. «майнових прав на інтелектуальну власність» — доменних імен інтернет-видань. Справа в тому, що тимчасовий арешт майна можливий не тільки під час кримінального розслідування реальних злочинів, а й вищезгаданих заяв, чим часто користуються шахраї.

Барбул домігся свого: суд задовольняє клопотання про забезпечення позову на абсурдному підставі: «порушення таємниці особистого життя» колишнього чиновника. При цьому в березні 2019 року Солом’янський райсуд Києва цілком гласно, в присутності журналістів обирав запобіжний захід Барбулу, заслуховуючи аргументи і докази обвинувачення, які потім лягли в основу відповідних матеріалів ЗМІ. Незважаючи на це, адвокати Барбула розсилають судове рішення операторам зв’язку з вимогами припинити роботу цих видань.

При цьому хоча Барбул все ще продовжує загрожувати українським ЗМІ цим судовим рішенням, попри те, що 10 березня 2021 слідчий Печерського УП ГУНП Поплавський закрив провадження за заявою Барбула, не знайшовши в ньому складу злочину.

На думку експертів, рішення суду явно неадекватно ситуації, і жоден служитель Феміди, перебуваючи при здоровому глузді, не виніс би такий вердикт.

Медіа-юрист Роман Головенко каже, що небезпечна практика закриття рота ЗМІ, а кажучи офіційною мовою «накладення арешту на майнові права», почалася більше двох років тому. Юристи з авторського права хапаються за голову від таких формулювань, а явище поширилося на рівні судів першої інстанції. Якщо таке рішення набуває розголосу, то, як правило, його скасовує апеляція, або рішення про забезпечення позову скасовує той же суд.

«У даному конкретному рішенні суду по «Апострофу» та іншим медіа відсутня мотивувальна частина, ані слова навіть, за якою статтею КК ведеться кримінальне провадження. До нас звертаються навіть міжнародні організації, просять пояснити, що сталося, а нам важко пояснити, як таке може статися з точки зору законодавства», — говорить «Апострофу» Головенко.

За його словами, Верховний суд здійснює узагальнення судової практики, і дуже правильно було б зробити таке узагальнення саме з зазначеного приводу, адже таких рішень по ЗМІ, можливо, прийнято не так і багато, але вони б’ють по репутації судової системи в цілому, і Верховний суд повинен це розуміти.

У свою чергу, медіа-юрист Клим Братковський звертає увагу на те, що якщо в Україні хтось хоче блокувати неугодний контент про себе, то згадують про 182 статтю КК, тобто розголошенні конфіденційної інформації. При цьому блокувати повинні тільки контент, який стосується конфіденційної інформації, а не весь ресурс.

«Міра забезпечення повинна бути розумною і співмірною порушенню, а Печерський райсуд явно вийшов за межі своєї компетенції, коли ухвалив рішення блокувати весь ресурс, адже забезпечення не повинно порушувати права читачів сайту. Треба дивитися, чи не є ухвалене рішення цензурою, яка заборонена законами і Конституцією», — говорить «Апострофу» Братковський.

За його словами, є і практика ЄСПЛ, яка говорить, що якщо є суспільна необхідність в розкритті важливої конфіденційної інформації, то це може бути зроблено правомірно. Тобто, чи стосується ця інформація публічної особи, наприклад, директора підприємства, яке має важливе значення для економіки. Критика публічної особи і розкриття інформації про її діяльність застосовується набагато ширше, ніж у відношенні до звичайної фізособи, є низка відповідних прецедентних рішень ЄСПЛ. Іншими словами, якщо Барбулу не подобається те, що про нього пишуть, це не означає, що мало місце порушення ст. 30 Закону про інформацію, де є перелік конфіденційних відомостей.

В результаті, ЗМІ потрібно скооперуватися і звернутися у відповідні держоргани.

«Потрібне колективне звернення ЗМІ в Держтелерадіо, Комітет інформатизації. Є ще Рада з прав журналістів при президентові, треба і туди звернутися, як і в Мінінформполітики», — підсумовує Братковський.

Про небезпеку подібної практики блокуання сайтів говорить і експерт МЦПД Ігор Петренко. «Те, що відбулося, — це дуже поганий прецедент, який необхідно відразу припинити для того, щоб будь-кому іншому не захотілося вчинити так само. Тим більше, покарання ЗМІ домагався колишній чиновник, тим більше підозрюваний в корупції. Заблоковані ЗМІ повинні об’єднатися. Цю справу не можна спускати на гальмах. Оскільки в іншому випадку до цього прецеденту будуть звертатися багато з тих, кому не сподобаються публікації в тих чи інших ЗМІ. Але нам треба захищати свободу слова», — сказав Петренко.

У наступних публікаціях ми більш детально зупинимося на діяльності Барбула в рамках його роботи в «Спецтехноекспорт» і не тільки.

Джерело

Залишити коментар