12.3 C
Киев
27.03.2021
Image default
Політика

Контрабанда в МЗС — чому влада не може побороти злочинність серед дипломатів

Контрабандний товар Фото: ssu.gov.ua

У перший день весни, 1 березня, Госбюро розслідувань і СБУ повідомили, що під час обшуку у дипломатів під час перетину кордону з Польщею виявили сигарети на 1,5 млн гривень і 16 кг золота. Це не перший і, на жаль, точно не останній випадок, коли окремі недобросовісні дипломати користуються службовим становищем, і за допомогою дипломатичних імунітетів і привілеїв ганяють контрабанду в Україну. «Апостроф» розбирався, які можливості відкриває дипломатична служба для цієї брудної діяльності, і чи реально це зупинити.

В інформаційні зведення регулярно потрапляють новини про різні контрабандні схеми за участю українських дипломатів. 1 березня стало відомо про те, що Міністерство закордонних справ України відкликало двох співробітників українського посольства в Польщі, яких затримали прямо на кордоні. За даними Служби безпеки України, яка займалася операцією, представники нашого посольства незаконно перевозили на дипломатичному службовому вантажопасажирському мікроавтобусі «Mercedes Sprinter» 125 тисяч доларів США, 67 тисяч євро, 16 кілограмів золотих виробів і 2974 блоків сигарет орієнтовно на суму близько 1,5 млн гривень через державний кордон України до країн Європейського Союзу.

Цікаво, що займалися цими «нерегулярними» перевезеннями водій посольства України в Польщі і один з секретарів представництва МЗС України. Також в «тему» підтягнули працівника Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Закарпатській області та екс-працівника посольства, а також сина останнього — на той момент аташе з консульських питань Посольства України в Польщі.

Це не перший гучний випадок, який пов’язаний з дипломатичними привілеями, і їх недобросовісним використанням. Але незважаючи на реакцію міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, який заявив про неприпустимість такої діяльності дипломатів, де-факто цю історію спустили на гальмах.

У себе на сторінці в Facebook відомий дипломат, віце-президент Асоціації зовнішньої політики Олександр Купчишин звернув увагу на «половинчастість» рішень МЗС. «Дивує, що вся увага МЗС зосередилася на несерйозному рівні молодшого дипломата і водія Посольства. В жодному коментарі МЗС жодним словом не згадується Посол України в Польщі А.Дещиця, який несе повну відповідальність за діяльність Посольства», — зазначив він.

Контрабанда в МЗС - чому влада не може побороти злочинність серед дипломатів

«Будь-який посол розуміє, що вся логістика поїздки повинна була знаходитися під контролем дипломатичної установи і ґрунтуватися на відповідному наказі про відрядження. Якщо ж Посол не контролює вантаж, що перевозиться транспортом Посольства, тоді це повний безлад і посольство потребує повного перезавантаження», — підкреслив Олександр Купчишин.

Український стиль або радянська практика?

Подібні прецеденти з контрабандною діяльністю окремих дипломатів раз у раз з’являються в заголовках новин. Наприклад, у 2020 році на КПП «Тиса» Закарпатської митниці при спробі виїзду з України по смузі руху «зелений коридор» був зупинений позашляховик «Тойота» на дипломатичних номерах під керуванням громадянина України Юрія Ігнатка. Під час проходження паспортного контролю Ігнатко надав посвідчення почесного консульства Латвійської республіки в місті Ужгород, яке викликало у працівників поста підозри, що воно підроблене. Однак Ігнатко близько години відмовлявся надати автомобіль для огляду співробітників митного поста та вийти з нього, прикриваючись імунітетом.

Фокус полягав у тому, що відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини, привілеї для даної категорії осіб не передбачені. Тому автомобіль був примусово відкритий, а до правопорушника була застосована фізична сила і одягнені наручники. В автомобілі, на якому Ігнатко перетинав кордон, було виявлено 6550 пачок сигарет в 3 валізах. І хоча в МЗС підтвердили по фото, що це справді консул, але відзначили, що документ, наданий Ігнатку — невстановленого зразка і не видавався департаментом державного протоколу МЗС України. В результаті, здійнявся серйозний дипломатичний скандал, в результаті якого латвійці відкликали Ігнатка з посади почесного консула.

Ще один резонансний випадок стався у 2016 році, коли на українсько-словацькому кордоні затримали вантажний мікроавтобус з дипломатичними номерами, де всередині виявили 60 тисяч пачок сигарет, які водій намагався видати за дипломатичний вантаж. Контрабандистом виявився Сергій Ліщишин, чоловік першого секретаря посольства України в Словаччині Оксани Ліщишин. Повідомляється що саме вона виписала лист з печаткою посольства, в якому підтвердила «недоторканність» вантажу. Тобто до контрабанди додалася ще й підробка документів. У свою чергу в МЗС відразу визнали проблему і пообіцяли покарати всіх винних, натякаючи на можливу причетність посла.

Контрабанда в МЗС - чому влада не може побороти злочинність серед дипломатів

Контрабанда Фото: lb.ua

Однак серйозного покарання не було. Через день після розголосу в ЗМІ, МЗС відкликав пані Ліщишин в Україні, але та швидко пішла у відпустку, судячи з усього, не без допомоги посла України в Словаччині Олега Гаваші. Через деякий час президент Петро Порошенко все ж звільнив Олега Гаваші. Оксана Ліщишин, незважаючи на те що була звільнена з МЗС, подала апеляцію, і… змогла домогтися рішення суду, при якому необхідно було заплатити лише штраф за порушення митних правил на суму 1700 грн (нагадаємо, це — за спробу контрабанди сигарет вартістю 620 тис. грн), але чомусь відразу після цього суддя, який виносив рішення, звільнився.

Утім, більшість контрабандних схем залишається «за лаштунками», і пояснюється це тим, що ці схеми давно «кришуються» не тільки на рівні послів, а й вищих чиновників МЗС, а також інших структур, пов’язаних з міжнародною діяльністю.

У цілому, як розповіли «Апострофу» на правах анонімності дипломати зі стажем, контрабандна діяльність бере своє коріння ще з часів Радянського Союзу, коли радянські дипломати, які поверталися на батьківщину, везли закордонні дефіцитні товари, після чого мали можливість збагатитися за рахунок продажу останніх вже в СРСР. Карати кур’єрів-дипломатів міліція і суд не могли через недоторканість, а влада — не хотіла, оскільки це був один з ключових неформальних привілеїв співробітників МЗС. Втім, Радянський Союз розпався, а система залишилася.

І зараз подібні схеми працюють не тільки в Україні. Наприклад, в 2016 році, в школі при російському посольстві в Буенос-Айресі знайшли майже 400 кілограмів кокаїну, який, як передбачається, готували до відправки в Москву. Спецслужбами було затримано п’ятьох осіб, яких підозрюють в причетності до наркотрафіку. У їх числі колишній співробітник посольства, який, імовірно, готував кокаїн до відправки. Історія рясніє різними розбіжностями між офіційними версіями того, що сталося, але ситуація в цілому описує, що дипломатичні канали володіють всім необхідним для контрабанди і наркотрафіку.

Чому деякі дипломати «зв’язуються» з контрабандою

Як і більшість подібних історій, ця впирається в гроші. А вірніше — в зарплати рядових співробітників МЗС. Для кращого розуміння ситуації, вирушаємо на офіційний сайт career.gov.ua, де розміщується більшість вакансій на державну службу, і дивимося офіційний оклад співробітників МЗС України як за кордоном, так і всередині країни. Інакше як смішними їх не назвеш.

Наприклад, чистий оклад без премій і надбавок третього секретаря з консульських питань Посольства України в Республіці Індія має становити 5 810 гривень. А ось майбутній начальник відділу торгово-економічного і секторального співробітництва Департаменту ЄС і НАТО зможе «розгулятися» на 12 012 гривень. Справедливості заради варто відзначити, що подібні зарплати озвучені без різного роду надбавок або премій, але в будь-якому випадку, для професійних кадрів на рівні радників посольства за кордоном або начальників департаментів зовнішньополітичного відомства, це не гроші.

Саме тут і варто шукати причини того, чому дипломати схильні до контрабандної діяльності.

Контрабанда в МЗС - чому влада не може побороти злочинність серед дипломатів

Будівля МЗС Фото: УНІАН

Привілеї дипломата — особливості, нюанси, підводні камені

Як відомо, особистий багаж дипломатичного агента звільняється від огляду. Однак є два нюанси: по-перше, перевірки можливі, якщо є серйозні підстави припускати, що він містить предмети, ввезення або вивезення яких заборонено законом або регулюється карантинними правилами держави перебування. По-друге, недоторканним є багаж, який стосується лише закордонних відряджень українських дипломатів.

«Дипломатичний імунітет і привілеї в українських дипломатів з’являються тільки коли МЗС відправляє їх в іноземні держави. На території держави Україна наші дипломати мають такі ж права, як і пересічні громадяни країни», — розповіла «Апострофу» юрист-міжнародник Анна Слюсаренко, екс-співробітник консульської служби України.

Однак не все так просто. У дипломатичній роботі за кордоном, існує низка своїх підводних каменів, які ставлять дипломатів в максимально складне становище. Наприклад, існують країни, в яких неможливо зберігати зарплату дипломата в банку, що потім призводить до неприємних процесів.

«Ось уявіть, є країна, де якщо я покладу свою зарплату в банк, то завтра вона вся може «згоріти» через економічну нестабільність держави перебування. І тому багатьом дипломатам, їдучи з подібних країн в Україну, доводиться везти всю свою зарплату в валізах. Багато хто прагне її не декларувати, і особливо не розповсюджуватися, оскільки тут виникає два небезпечних моменти. По-перше, був прецедент, коли дипломат задекларував всю зарплату за час свого трирічної закордонного відрядження, і провозив її в валізах через кордон. У підсумку, на митниці конфіскували зарплату дипломата, і тільки через місяць в суді вдалося довести, що це оклад дипломатичного співробітника, яку немає можливості переслати через банк. По-друге, багато дипломатів побоюються в подібних ситуаціях повідомляти на митниці про те, що везуть свої чесно зароблені гроші, оскільки невідомо що трапиться з ними після проходження митниці — чи не пограбують їх зловмисники, поінформовані окремими недобросовісними митниками у долі», — розповів «Апострофу» один авторитетний екс-посол.

Усе вирішують кадри

На думку екс-міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка, завжди знайдуться ті, хто спробують порушити норми законодавства. Питання полягає в тому, яким чином звести до мінімуму такого роду випадки.

«При перетині кордону у правоохоронних органів є можливість зупинити і перевірити дипломата, якщо є підстави для цього. Тому робота з попередження такого роду випадків — це завдання відповідних служб. Ну і, звичайно, це питання кадрової політики, зокрема, МЗС: кого вибирають, як вибирають, яким чином перевіряють відповідальність кандидатів. Це як процес підбору суддів у нас, які мають певні можливості і певні імунітети, щоб убезпечити себе від необгрунтованих обшуків, або чогось іншого. Але питання не в тому, які у них є можливості, а в тому, хто їх призначає, і на якій підставі, наскільки вони відповідають відповідним якостям. Це ж очевидно, що не треба відправляти людей по кілька разів в сусідню країну. Крім того, треба дивитися, кого туди направляють, чи варто туди відправляти людей з корінням в прикордонних регіонах тощо. Є маса елементів професійної кадрової політики, якщо вона не мотивована чимось іншим, крім дотримання високих стандартів дипломатичної служби. Тому питання не в правилах, а в людях», — вважає Костянтин Грищенко.

В ідеалі новим форпостом для боротьби з «дипломатами-контрабандистами» повинна стати професійна кадрова політика, яка буде сприяти зведенню до мінімуму подібних випадків. Але чи готова влада кардинально переглянути рівень зарплат у рядових дипломатів, які змішені через хронічне безгрошів’я йти на злочини?..

Джерело

Залишити коментар