27.1 C
Киев
06.07.2021
Image default
Політика

Конфлікт між Зеленським та Разумковим — чи звільнять спікера Ради

Дмитро Разумков Фото: rada.gov.ua

Спікер парламенту Дмитро Разумков дуже сильно розлютив Банкову черговою демонстрацією своєї незалежності та власної точки зору. Останньою краплею стало голосування 1 липня за «антиолігархічний» і «антіахметовський» закони . Чим може закінчитися для спікера Ради бажання вести самостійну гру, розбирався «Апостроф».

Професійний імідж

Після голосування за «антиолігархічний» та «антіахметовський» закони, яке відбулося 1 липня, в Офісі президента знову відзначили занадто незалежну позицію спікера Дмитра Разумкова. Він різко розкритикував обидві ініціативи під час обговорення, а потім взагалі не поставив на голосування підготовку «антіахметовського» законопроекту до другого читання за скороченою процедурою. Це стало останньою ланкою в низці конфліктів між спікером та Офісом президента, які почалися ще в минулому році

Ледве освоївшись на посаді спікера ВР, Дмитро Разумков відразу ж зрозумів, що потрібно шукати собі опору поза межами «Зе-команди», яка ніколи не визнала б його своїм, бажаючи лише користуватися його вміннями. Тут варто згадати про те, що Разумков з’явився в команді Володимира Зеленського, скоріше, як найманий працівник. Джерела «Апострофа» стверджують, що майбутнього спікера Зеленському порекомендували його друзі Іван Баканов і Андрій Богдан, представивши його як молодого, але досить досвідченого оратора. В результаті, ще до президентських виборів він фактично виступав прес-секретарем команди, а певним чином — її політконсультантом. До цього часу Разумков встиг попрацювати з Партією регіонів, Сергієм Тігіпком і колишнім губернатором Кіровоградської області Андрієм Ніколаєнком. Майбутній спікер перебував не на перших ролях, але встиг зануритися в українську політику та виринув на поверхню зі знанням процесів та механізмів.

Втім, яким би вдалим придбанням для Зеленського не був Разумков — він завжди залишався чужим для «95 кварталу», таким собі чужорідним тілом в команді. Вести свою гру спікер, спочатку намагався доволі акуратно, не створюючи приводів для критики, але це не допомогло. В 2020 році стався перший великий конфлікт між Банковою і Разумковим — на грунті боротьби за лояльність глави апарату Ради В’ячеслава Штучного. Призначений на посаду у вересні 2019 року зі подачі спікера, Штучний спочатку був повністю йому лояльний. Але після приходу на посаду глави Офісу президента Андрія Єрмака, ситуація змінилася: новий глава ОП вирішив, що Разумков занадто самостійний, і Банковій потрібно доглядати за ним зблизька, використовуючи при цьому главу апарату.

Разумков хотів звільнити Штучного, але нібито отримав суворе попередження з боку самого президента. Незважаючи на це, восени того ж року Разумкову все ж таки вдалося очистити крісло глави апарату Ради. Правда, призначити йому лояльну заміну спікеру так і не вдалося.

Не менший конфлікт між президентом і спікером викликала осіння криза в Конституційному суді: на цю проблему глава парламенту і Зеленський дивилися абсолютно по-різному. З одного боку, Зеленський зареєстрував у Раді законопроект, який передбачав розпуск КС, але Разумков подав альтернативний документ щодо відновлення повноважень антикорупційних органів, який підтримала опозиція. Тим самим Разумков викликав гнів у ОП, та й у самого Зеленського.

«Моя позиція відома: коли ти заходиш в складі команди з великим рейтингом і кредитом довіри, то, як мінімум, перші три-чотири роки потрібно працювати в рамках єдиної команди. Є президент, він визначив курс. У випадку з КСУ — це принциповий вектор… Мені здається, що спікер повинен з нами в цьому напрямку рухатися в унісон, навіть якщо має власні політичні амбіції та цілі», — заявив тоді радник Андрія Єрмака Михайло Подоляк.

Але чим може закінчитися свавілля пана Разумкова після 1 липня? «Після такого демаршу, на Банковій поспілкуються зі спікером, пояснивши йому, що через такі витівки він може позбутися можливості ходити на ефіри, поступившись місцем в «ящику» своєму заступнику Русланові Стефанчуку», — вважає політичний експерт МЦПД Ігор Петренко. Це, швидше за все, подіє, але ненадовго.

Самостійне плавання

Політичний експерт Петро Олещук каже «Апострофу», що «звільняти» Разумкова почали мало не відразу після призначення.

«Його відправляють в самостійне плавання дуже давно. Хоча далеко не факт, що і цього разу дійде до відставки. Разумков — досвідчена людина в політиці і хоча дійсно часто показує самостійність, я б не сказав, що він якось протидіє президенту або намагається вийти з ним в різке протистояння», — говорить Олещук.

На його думку, на даному етапі стартувати з якимись політичними проектами Разумкову сенсу немає, адже це протиставить його Зеленському, а для основної маси виборців він досі асоціюється саме з президентом.

«Звичайно, в майбутньому ми не можемо виключати створення самостійного політичного проекту Разумкова, він доволі молодий для політика і прекрасно розуміє, що його час ще настане, і можливості зайняти відповідну політичну нішу, поза всяким сумнівом, будуть. Він неодноразово показував, що вміє чекати. А його демонстрація самостійності — це своєрідний заділ на майбутнє. Таким чином він себе позиціонує як самодостатню політичну фігуру, з якою можна домовлятися, спілкуватися, можна вирішувати якісь питання «, — додає Олещук, відзначаючи, що розраховувати на електорат ОПЗЖ, «Батьківщини» і «Євросолідарності» Разумкову точно не варто.

Політичний експерт Костянтин Бондаренко підтримує колегу і вважає, що спікеру зараз комфортно на своєму місці, а Банковій вигідно тримати його там, де він перебуває зараз.

«Поки Разумков сидить в кріслі спікера, він безпечний для Банкової. Там прекрасно розуміють, що крісло спікера Ради — місце, з якого практично неможливо стартувати на посаду президента і скласти конкуренцію тому ж Зеленському», — говорить експерт.

Бондаренко зазначає, що Разумков поводиться дуже грамотно, проводячи лінію «нейтрального професіонала», який ухвалює рішення не на емоціях, а виважено, на відміну від президента і «слуг».

«У багатьох випадках Разумков коли бачить, що порушується Конституція, а саме так було у випадку з «антиолігархічним» законопроектом (мова йде про порушення ст.24 Основного закону), просто не хоче брати на себе або поділяти відповідальність за такі популістські документи. Те ж відноситься і до «антіахметовського» законопроекту №5600. Він прекрасно розуміє, що несе за це особисту відповідальність, а тому окреслює свою зважену позицію», — додає Бондаренко.

Політтехнолог Олексій Голобуцький звертає увагу на вмілу гру Разумкова в «диверсифікацію» підтримки.

«Спікер вельми недурний і прекрасно розуміє, що занадто довга лояльність не цінується ні тими, кому людина лояльна (вони сприймають цю лояльність як належне), ні населенням країни. За «антиолігархічній» закон Разумков, звичайно, підігрує ФПГ, тому що цей закон, який призначає олігархом аби «підвісити на гачок». А так званий «антіахметовський» закон взагалі перетворює нашу державу з фіскальної в суперфіскальну, просто люди ще не прочитали, що цей закон передбачає. Ця тема буде популярною і, якщо Разумков на ній зіграє, у нього буде шанс бути політично актуальним ще довгий час», — резюмує Голобуцький.

Чи знайдуть голоси під «імпічмент» Разумкова?

Гра в «знімуть/не зніматимуть» щодо Разумкова ризикує тривати ще дуже довго.

«Плани по зміщенню Разумкова можливі, але чи вийде — теж питання. Адже спікер займає незалежну позицію, і зібрати голоси за його відставку буде доволі складно, восени їх взагалі може не бути. Ну і в посиленні Єрмака, який зацікавлений позбавитись незручного спікера, зацікавлені далеко не всі групи в «Слугу народу», — вважає Голобуцький.

Ще одне питання, яке виникає в комплексі з гіпотетичною відставкою нинішнього глави парламенту — а хто прийде йому на заміну, і чи вдасться взагалі затвердити таку людину на посаді.

«Для відставки можна без особливих проблем зібрати опозиціонерів, які тільки раді попіаритися на цьому. Але вона втрачає сенс, якщо немає призначення, адже якщо ти не можеш призначити когось, то стає зрозуміло, що ти не контролюєш заміни взагалі», — відзначає Олещук.

На його думку, відставку Разумкова можна розглядати тільки в контексті будь-яких пакетних рішень, але поки в цьому немає ні сенсу, ні необхідності, ні потенціалу.

«Можливо, інформація про те, що розглядається варіант відставки Разумкова, внесена в інформпростір як попередження, і не факт, що питання дійсно розглядається серйозно», — говорить Олещук.

Костянтин Бондаренко, втім, вважає, що теоретично, якщо буде команда з Банкової, «можна зібрати голоси навіть під скасування трьох законів Ньютона».

Що ж стосується перспектив власного політпроекту Разумкова, то тут все залежить від нього самого, як, втім, і від президента Зеленського, який почав безліч воєн, серед яких можна згадати атаку на суддів КС, «боротьбу» з олігархами і безліч інших. Воювати на декількох фронтах, як відомо, довго не вийде, і всі ці конфлікти можуть «поховати» політичне майбутнє нинішнього президента.

Джерело

Залишити коментар