24.3 C
Киев
16.06.2021
Image default
Політика

Атака на ЗМІ — чим небезпечний прецедент Барбула

Фото: Getty images

Останнім часом український медіа-простір потерпає від нової форми тиску — за допомогою судових рішень вітчизняних провайдерів змушують в буквальному сенсі відключати ЗМІ. 18 лютого Печерський райсуд Києва зобов’язав інтернет-провайдерів заблокувати сайти 12 новинних видань за позовом колишнього директора держкомпанії «Спецтехноекспорт» Павла Барбула, підозрюваного в корупції. У їх числі опинилися «Апостроф», «Главком», «Голос», «Антикор», From-ua та інші ЗМІ. Згадані видання в різний час розмістили публікації, що стосуються зловживань, ймовірно допущених Барбулем, під час його роботи керівником держпідприємства «Спецтехноекспорт» у 2014-2018 роках. Після тривалої боротьби за свободу слова все той же Печерський райсуд 28 квітня ухвалив рішення зняти арешт з доменного імені «Апострофа» , а позицію сайту підтримали у Верховній Раді. Депутати збираються підготувати законодавчі зміни, які унеможливлять подібні арешти, але поки битву проти цензури аж ніяк не можна назвати виграною. Про небезпеку даного прецеденту — масовані атаки на ЗМІ через суди — «Апострофу» розповів Олександр Глущенко, член правління Інтернет-асоціації України.

Хотілося б відзначити, що проблема з судовим блокуванням сайтів більш широка, ніж ми її зараз бачимо в Україні. Той набір інструментарію, який держава знайшла для себе в законодавчому полі і використовує — технічно, технологічно і стратегічно незграбний. Те, що ми бачимо зараз, коли заарештовують якісь майнові права: по-перше, які-такі майнові права виникають у користувача, умовно кажучи «Укртелекому», або «Нетфлікса», або CNN — незрозуміло. По-друге, цей інструмент зараз дуже зручно використовувати для маніпуляцій, для вибивання якихось сайтів і ресурсів через юридичну колізію в правовій системі України. Ми бачимо, що судді особливо не збираються розбиратися. Є прецедент і список провайдерів, який кочує з рішення в рішення, і всі, хто розбирається в телеком-ринку, розуміють, що якось дуже вже витіювато розташований в рішенні суду список провайдерів, чия абонентська база відрізняється між собою в десятки, а то і в сотні раз.

Існуюча ситуація надає можливість для маніпуляцій, можливість вибивати конкурентів, а ще завжди є людський фактор. Зрештою, можна зламати ресурс, розмістити заднім числом якусь новину на ньому, можна і підкупити редактора, щоб він розмістив новину. Якщо у вас на сайті 1000 новин в день і працює 50 осіб, які їх розміщують (автора і редактори), ви ніколи цього не відстежите, і немає такої людини, яка пам’ятає всю сотню розміщених новин. Тобто, можна все що завгодно зробити, щоб подати в суд і вибити з колії український ресурс.

Є конкретний кейс: 426 сайтів в лютому цього року намагалися забанити через Голосіївський райсуд, трохи пізніше 12 інформаційних ресурсів намагаються заблокувати через Печерський (мова йде про сумнозвісний позов Барбула, — «Апостроф»). Це практика, яка призведе до збільшення таких випадків по наростаючій. Законодавцям і телеком-галузі потрібно збиратися між собою і вирішувати долю законодавчого поля і ринку, як бути далі. Тому що є дуже погана практика і на неї ще ніяк не реагували — як уже згадувалося вище, депутати вже готують необхідні зміни до законів, і це дуже добре.

«Під роздачу» може потрапити і сайт будь-якого органу влади: судді теж люди, можуть не побачити серед 426 сайтів в списку, наприклад, сайт rada.gov.ua — чому ні? Ніхто ж не перевіряє ці сайти власноруч. Або хтось в домені помилиться на одну букву, і буде заблокований невинний ресурс — як далі бути з таким? Тобто, люди не порушували закон, хтось помилився, і є рішення суду, яким їх намагаються покарати.

Тому що склалася практика дуже неправильна і треба її міняти, розробляти, знову-таки, нормальне законодавче поле, чим вже перейнялися в Раді. Тому що якщо у вас є претензії до ресурсу (наприклад, є сайт, у якого є домен, на ньому відбувається щось заборонене), то, по-перше, є хостер, а по-друге є реєстратор домену, а провайдери тут до чого? Вони взагалі тут четверта сторона, яка постраждала, яка за свій рахунок повинна у себе на майданчику технічно банити доступ до ресурсів.

Крім того, провайдери не повинні банити українські сайти, якщо є інші можливості працювати з ними. Якщо на сайті розміщена новина, і вона зачіпає чиюсь честь і гідність — будь-ласка, якщо є спростування, то сайт за рішенням суду може зняти цю новину, написати спростування. Але це не привід все просто банити! Тобто, якщо в супермаркеті знайшли пачку простроченого молока — це ж не привід його закривати і залишати людей без робочих місць, правда? Якщо, наприклад, так вийшло, що правоохоронці знайшли нечесного суддю в якомусь суді, це ж не привід закривати весь суд і паралізувати його роботу.

Якщо щось порушує сайт, який зареєстрований в Україні — вирішуйте питання з хостером і реєстратором домену. Якщо це сайт, на якому, умовно кажучи, розміщена дитяча порнографія, або рекламують наркотики — просто анулюйте домен, і не потрібно змушувати всю базу телеком-операторів НКРЗІ банити доступ до цих ресурсів.

Проблема ще й глибша, ніж її бачить українська Феміда: маємо міну уповільненої дії. Завтра росіяни зламають купу наших сайтів, розмістять на них якісь новини, знайдуть «фунта», який подасть в суд, і ми за її рішенням залишимося без основних новинних ресурсів — чому ні, якщо у нас така система? Якщо нам потрібно щось гучне, щоб звернули увагу — у нас є вже кілька гучних кейсів, чи то з 400 сайтами, чи то з 12 — давайте звертати увагу!

Інтернет-асоціація України багатьом відправляла листи з приводу згаданих інцидентів, в тому числі ми чекаємо роз’яснення від Верховного суду, якою має бути судова практика у згаданих випадках. Тому що, якщо не реагувати на них — завтра виявиться, що мало не всі новинні ресурси забанені. Якщо ми йдемо в Європу, то повинні керуватися існуючими — відповідно до європейської журналістики — зрозумілими правилами гри і такими ж процедурами.

Джерело

Залишити коментар